Світ непередбачуваний. Хоч іноді нам здається, що буває стабільність. Ми хочемо будувати плани. І хочемо впевненості у майбутньому...
Світ непередбачуваний. Хоч іноді нам здається, що буває стабільність. Ми хочемо будувати плани. І хочемо впевненості у майбутньому... Ні, ми знаєм, що треба насолоджуватися моментом. І що єдиний день, коли можна щось зробити — це «сьогодні». Але ж так хочеться «завтра». І саме такого, як хочеться
Наталка МУРАХЕВИЧ
А на це «хочеться» діє стільки векторів, яких ми не контролюємо… Карма не спить. Неприємності стаються. І чудеса трапляються. Глобальні й особисті. Реформи, кризи, зради, змови — і ми між ними, з ними, в них. Колеса змін крутяться, пружини стискаються, тиск життя зростає — здається, несила то витримати… Невпевненість. Невизначеність. Ілюзії. Самообман. Ми чіпляємося за миті надії, слова оптимістичних передбачень, пророцтва пророків з чужих вітчизн та обіцянки напівпровідників до щастя. Хто нам за це дорікне? За віру у «все буде добре»… Ми ж ніби й самі не бездієм, ми докладаємо зусиль, борсаючись кожен у своєму горщику, щоб збити вже з учорашньої та сьогоднішньої сметани врешті-решт масло й відчути під ногами — твердь. Має ж так бути? Не факт. Ми змінюємося. Ми трансформуємось. Виходимо із зони комфорту. Підлаштовуємося під вітри змін, намагаючись правильно встановити вітрила. І лиш ми навчаємося грати в карти й нарешті отримуємо гарний розклАд, як життя ставить нам мат. Літати вмієш? Чого ж тоді вийожувався? І знову — епоха змін. Рівняння з самих невідомих… Ми впадаємо у відчай. Ми шукаємо виходи й входи. Способи, засоби, відповіді на вічні й щоденні риторичні запитання. Смайлик котиться, котиться, вдаряється в стіну… Віддихується. Котиться в стіну знов. Ми виживаємо. Ми вчимося не перейматись. Ловимо хвилі. Пускаємося берегів. Не припиняючи бити лапками. Десь же повинна бути впевненість і стабільність? І омріяне «завтра» має стати гарним «сьогодні»? А воно знову — не факт. І рятує лише любов. Проста. Нелукава. Безстрашна. Справжня. Коли напрямок спільний. Підтримка. І прийняття. …Твоє слово. Твоя посмішка. Твоє мовчання. Твоя присутність. Навіть на відстані. Твоє тепло. P. S. Привіт і тобі, моя ілюзіє несамотності. … «Я тебе чую. Я тебе — відчуваю».
