Я УПІЙМАЛА ТЕБЕ, ЗОЛОТА РИБКО МОЇХ БАЖАНЬ!

Чоловiковi. Найкращому i моєму

Ось нарештi ти приплив до мене. Тепер менi з тобою нiчого не страшно: хоч у морi будемо плисти, хоч в океанi. Я знаю: ти нiколи не покинеш мене, золота рибко моїх бажань...

Ольга СТАВСЬКА

Вчора тебе ще не було в моєму життi. Не допомагало нiщо: нi вiдвiдини «рибних» мiсць, нi терпляче очiкування з вудкою, нi навiть закидання на живця. Байдуже пропливали повз мене красенi линки, грайливi молодики в’юни, поважнi бюрократи cоми. Комусь щастить на щедрий улов. А в мене кожного разу щось зриваєтьcя. Хоча не тiльки вiд мене втікають. Часом i я вiдпускаю: «Пливи, рибко, ти не моя». А потiм караюсь i мучусь: за що, за якi грiхи чи провини висить–тяжiє надi мною цей вiнець безшлюбностi? До кого йти, в кого просити захисту чи оборони? Хто допоможе: екстрасенси, ворожки, гадалки?
Посеред дня i посеред ночi я молилась Йому, милосердному, щоб послав менi доброго чоловiка. З Божої ласки все вирiшилось несподiвано i просто. Чи ж не дивина? Ми плавали в однiй водоймi cтiльки довгих рокiв i нiби не бачили одне одного. Як же ти опинився поруч, коли я навiть не приманювала тебе, мiй непоказний карасик–Тарасик? Ти прийшов, коли душа моя була, наче пустеля, спалена напалмом. Я так багато хочу дiзнатися про тебе. Який ти в радостi й безнадiї? Чи палкий у любовi? Чи милосердний у гнiвi? Чи сумуватимеш у розлуцi? Який ти на смак i на доторк?
Як довго я чекала такого, як ти! Поступово, крок за кроком ти перетворюєш мене, залiзну бiзнесвумен i головного лiдера команди, на Жiнку — слабку, поступливу, нiжну, майже домашню. Здається, заради тебе я готова на справжнiй подвиг — лiпити вареники власними руками. Бо що таке жiнка без чоловiка? Купка сухого листя, яку жене вiтер. Щоб затриматись, щоб вистояти i все здолати, жiнцi треба мати надiйну опору. Щастя, коли поруч є чоловiк, який буде лицарем i охоронцем. Якщо ж його немає, все одно, треба триматись: за землю i за траву, за дерева i за корiння. Нехай сила землi i благословення неба допоможе кожнiй з нас не стати перекотиполем на життєвiй дорозi. Менi подобаються метаморфози, що вiдбуваються зi мною. Я почуваюся привабливою i бажаною жiнкою, яка нiколи не залишиться самотньою. Я варта того, щоб мати все своє, а не заглядати з тугою в чужi акварiуми. Прийшло давно забуте вiдчуття спокою i щастя. Це тiльки з тобою я покинула свiт примарних iлюзiй i cтала тим, ким я є — жiнкою на конi. Вершницею своєї долi! Рибко, рибко моя золота, я вiрю, ти здiйсниш три мої заповiтні бажання:
Я хочу вiнчатися з тобою.
Я хочу вiнчатися з тобою у храмi.
Я хочу вiнчатися з тобою у храмi на довге, щасливе i благополучне подружнє життя. Благослови, Господи, цей день, цей рiк, наш вiк…
м. Луцьк.