Я простила давно. Бог з тобою… Жінка сильна. Їй, звісно, простіш. То в роботу пірне з головою, То вплете свою муку у вірш. Жінка сильна. Та що там казати. Їй ця сила, мабуть, до лиця. Вона буде і в зраді кохати, І безсило іти до кінця. Чоловік… Берегти його треба І любити всім серцем навзрид. Він так просто не падає з неба, А, на жаль, вже зникаючий вид. Гине він від ексцесів і стресів, Від зурочень, від того, що «влип»… А недавно читала у пресі, Що на нього чатує ще й грип. Стільки всього… Рятуй, Божа сило. Стане муж — як яйце Фаберже. Я простила. Направду простила, Ну а інша нехай береже. с. Лище Луцького району.
