Ця зустріч застала мене зненацька, хоча я стiльки років мрiяла про неї! Що ж, бешкетник Амур добре знає свою справу. Вiн i на цей раз не схибив...
Ця зустріч застала мене зненацька, хоча я стiльки років мрiяла про неї! Що ж, бешкетник Амур добре знає свою справу. Вiн i на цей раз не схибив
Ольга СІРЕЦЬ
Ти вартий того, щоб я не зважала на осуд рiдних i нерозумiння дітей! Звичайно, вони матимуть рацію, коли скажуть, що ти занадто худий або занадто товстий, маєш лисину або сплачуєш аліменти. Але це не вони плакали темної глупої ночi, не вони божеволiли від самотностi. А ще вони не бачать, як я розквітаю від однієї твоєї присутностi, як посмiхаюся свiтовi, як свiчуся вся незвичайним сяйвом — відбитим світлом твого кохання. Нарештi ти прийшов у моє життя, що гірчить від самотностi! Невже тепер мiй дім стане справжнім Домом — затишним i теплим, а не оселею самотньої жiнки? Я уявляю, як добре нам буде з тобою сидіти вечорами біля телевізора або разом читати щось захоплююче. Невже тепер я буду не сама, а зможу разом із тобою піти на концерт, погуляти в парку чи просто пройтися вечiрнiм мiстом? Вiднинi я буду на рiвних зi своїми заміжніми подругами, якi припинять, нарештi, ревнувати мене до своїх чоловiкiв i потерпати від моєї вигаданої пiдступностi. Невже в календарi для мене знову з’являться свята? Перше січня стане Новим роком, а не граничним термiном подання звiтностi. Восьме березня буде i моїм Жіночим святом, а не просто днем, коли треба привiтати тітку. Невже на Покрову я зможу без вагань приїхати в рiдне село? Як рiвна серед рiвних, пройдуся помiж статечними односельчанками, що стоять поряд зi своїми чоловiками. Пiд схвальний шепіт бабусь вклякну перед іконою i подякую Божiй Матерi за те, що почутi мої молитви: «Покровонько, Покровонько, Покрий мою головоньку !» Я звикаю до ранкового коктейлю з пахощiв кави, тютюну, щойно поголеної шкіри. Мене не дратують навiть шкарпетки, що валяються під ліжком — ознака зайнятої території. Невже i для мене настає це щастя — чекати тебе з роботи, готувати обiд та вечерю й хвилюватися тільки за те, чи не пересолений борщ i чи не захолонули вареники. Це раніше я пролiтала кухнею, як тайфун. А тепер можу годинами вистоювати біля плити, а кулiнарна книга захоплює мене більше, нiж найкращий бестселер. Чомусь навертаються сльози, коли розумієш, що комусь потрiбнi цi очi, цi руки, цi вуста, ще нещодавно так мiцно стуленi. I ця усмiшка у вiдповiдь на твою ніжність. Невже i для мене настане пора, коли я зможу зрозумiти, про що шепочуться подружки, коли кажуть, що бачили небо в дiамантах. Невже я знову захочу вiдчути себе Жінкою — єдиною i бажаною, а чорна мереживна сорочка перестане сумувати на антресолi. …Мiцно, надiйно i впевнено ти тримаєш мою руку у своїй правицi. I так тепер буде завжди!
