АВТОРИТЕТ РАДИ ОЦІНЮЮТЬ ЛЮДИ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.40 € 32.19

АВТОРИТЕТ РАДИ ОЦІНЮЮТЬ ЛЮДИ

Репортаж з «прямої лінії», яку провів у редакції «Волині» голова обласної ради Василь Дмитрук

Репортаж з «прямої лінії», яку провів у редакції «Волині» голова обласної ради Василь Дмитрук

Відверте спілкування з людьми, на думку Василя Павловича Дмитрука, найкращий спосіб звірити результати своєї роботи з тим, як оцінює її громада. Тому вже стало звичним, що час від часу голова обласної ради у присутності журналістів проводить відкриті «телефонні прийоми» громадян.

В ІНТЕРЕСАХ ГРОМАДИ
Перший дзвінок з Локач. Заступник голови районної ради ветеранів війни і праці Юрій Іванович Босак відразу переходить до справи:
– У нас, у селі Привітному, знаходиться ремонтно-транспортне підприємство, яке нині збанкрутіло. Зараз працює ліквідаційна комісія. Там є два приміщення — колишньої контори і гуртожитку, загальна вартість яких приблизно 50 тисяч гривень. Ми пропонуємо, щоб у цих приміщеннях створити реабілітаційний центр для одиноких престарілих, ветеранів війни і праці. Але в районі немає змоги виділити потрібну суму. Можливо, з обласного бюджету допоможете одержати кошти?
– Спасибі за те, що турбуєтесь про своїх земляків. Питання не просте, але я обов’язково розгляну його. Матиму розмову з керівництвом району. Подумаємо, що можна зробити, відповідь вам обов’язково надішлемо.
Лучанину Анатолію Семенюку теж не байдужі справи громади, у нього було декілька запитань:
– На останній сесії обласної ради було прийняте рішення забрати в облдержадміністрації повноваження по управлінню комунальною власністю. Чим було викликане таке рішення?
– Приємно, що стежите за роботою органів місцевого самоврядування, цікавитесь питаннями, які розглядаються на сесіях. На березневій сесії обласної ради було відмінено наше попереднє рішення про делегування повноважень облдержадміністрації в частині управління майном спільної власності територіальних громад області. Тобто, ми ні в кого нічого не забирали. Згаданому рішенню передувала серйозна і тривала робота, бо чинне законодавство, яке регламентує питання, пов’язані з комунальною власністю, недосконале. Тому перед винесенням цієї проблеми на розгляд сесії треба було заручитись згодою усіх сільських, селищних, районних рад, щоб нам довірили право управляти, володіти і розпоряджатися об’єктами спільної власності територіальних громад. Таку згоду ми отримали.
– Василю Павловичу, мене турбує ще й стан справ у нашій міліції. За останній час в область прибуло майже сімдесят працівників міліції, переведених з Рівненщини, Тернопільщини, причому, як правило, на керівні посади. Результати роботи не поліпшились. А всіх прибулих треба забезпечити житлом, хоч міліціонери — корінні волиняни — ждуть квартир по 10—15 років. Як ви до цього ставитесь? І хто винен у цьому?
– Я не маю зараз перед собою аналізу діяльності нашої волинської міліції, щоб робити оцінку роботи управління Міністерства внутрішніх справ . Але ваше питання спонукає мене поцікавитись цією темою, проблемами тих, хто працює в міліції, — відповів голова.
Мешканців селища Жовтневого, що поблизу Нововолинська, непокоїть, що спорудження флексографічної фабрики, де могли б отримати роботу понад сто працівників, затягується. А люди покладали на це підприємство чималі надії.
— Ходять чутки, що фінансування будівництва припинено. Хіба ж це по-господарськи, розпочати будувати — і залишити? — зателефонувала Алла Станицька.
Голова обласної ради добре знає цю проблему, відчувалося, що він поділяє вболівання жителів Жовтневого:
— Спілкувався з директором підприємства «Модуль» Віктором Литвинюком, який веде будівництво фабрики, знаю позицію селищного голови, говорив на цю тему з керівництвом Нововолинської міської ради. Є лист Віктора Литвинюка з приводу виділення коштів, його буде розглянуто на черговому засіданні постійної комісії з питань розвитку промисловості, яку очолює депутат від Нововолинська Юрій Єлева. Будівництво флексографічної фабрики планувалось за рахунок коштів державного бюджету. Фінансування мало б вестися згідно з постановою Кабінету Міністрів про створення нових робочих місць. На жаль, тут виникають проблеми. Але у тому, що об’єкт треба завершити, сумнівів бути не може.
НА ЗАХИСТ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Багатьох зачепили за живе виборчі новації, передбачені нещодавно прийнятим законом, які суперечать самій суті місцевого самоврядування. Голова обласної ради зайняв у цьому питанні принципову позицію і має, як виявилось, багато однодумців. Голова Луцької районної ради Юрій Сургент висловив свою думку під час «прямої лінії»:
— Такий закон про вибори є неконституційним, бо він порушує права і свободи людей. Переконаний, що слід вимагати внесення змін до нього, звертатись до Президента, парламенту, уряду.
— У «Волині» нещодавно був надрукований відкритий лист Президенту, Верховній Раді, Кабінету Міністрів, Конституційному суду від Української асоціації місцевих і регіональних влад з цього приводу. Наша позиція чітка і однозначна. Закон прийнятий надто поспішно, не зважено, — наголосив Василь Дмитрук. — Я вважаю, оскільки закон вступає в силу з 1 жовтня 2005 року, ще можна знайти можливість для зміни деяких положень. Рада Конгресу місцевих та регіональних влад України розглянула це питання і звернулася до голів сільських, селищних, районних рад, щоб вони висловили свою точку зору.
Як виявилося трохи згодом, наші голови часу не гаяли. Було декілька дзвінків на цю тему.
— Згідно з нещодавно прийнятим Законом про вибори, тепер обирати депутатів зможемо тільки з числа кандидатів від партій. Але ж у наших селах партійних осередків нема? — звернувся Анатолій Омелько, сільський голова із Здомишля Ратнівського району.
Голова обласної ради, коментуючи цей дзвінок, порадів, що люди у нас мислячі, небайдужі, обізнані, пообіцяв, що він, як член Ради Конгресу місцевих і регіональних влад, відстоюватиме зміни у виборчому законодавстві.
Продовжилось обговорення цього питання і у бесіді з жителем Струмівки Луцького району Михайлом Шадловським, який стурбований тим, що і зараз депутати не завжди звітують перед своїми виборцями. А що вже чекати, коли депутатів обиратимуть за партійними списками?
Голова Ковельської міської організації партії «Реформи і порядок» Олександр Місяць поцікавився, як голова обласної ради оцінює нещодавні вибори депутата обласної ради в Турійському районі.
— Я, як голова обласної ради, не робив і ніколи не буду робити спроб вплинути на результати виборів. Є чинне законодавство, і згідно з ним вибори повинні відбуватися, починаючи від створення виборчих комісій. В даному випадку — останнє слово за судовими органами, — такою була відповідь.
І НА НАШІЙ ВУЛИЦІ БУДЕ ГАЗ
Більшість тих, хто телефонував до голови обласної ради з приводу газифікації, телефонізації сіл, а це переважно сільські голови, розмову починали зі своєрідного звіту про зроблене. Адже недаремно кажуть, що допомагати добре тим, хто й сам не сидить, склавши руки. Як, наприклад, сільський голова Анатолій Грицюк із села Замличі Локачинського району.
— Торік, у таку ж пору, ми запрошували вас у село Бермешів на свято з нагоди підведення газу. З вашою допомогою, а також завдяки зусиллям громади ми газ у це село провели, а сьогодні уже газифікуємо Замличі. Підвідний газопровід нам зробили в борг, який нічим покрити. Дуже просимо, допоможіть коштами.
— Я мав розмову з керівництвом Локачинського району, з депутатами обласної ради від вашого району і знаю ваші проблеми. На травневій сесії обласної ради будемо розглядати перелік об’єктів, які підтримаємо за рахунок обласного бюджету. Сподіваюся, що депутати проголосують за газопровід у вашому селі. Продовжуйте працювати, дбати про створення кращих умов для своїх людей.
— А ми так і робимо. Починаємо газифікувати уже третє село. Спасибі, Василю Павловичу, за розуміння і підтримку.
Мріють про газ у своїх оселях і у селі Велимче Ратнівського району, і жителі села Переспа Рожищенського району, від імені яких телефонувала директор місцевої школи, і мешканці села Всеволодівка Луцького району, і учасник бойових дій з села Горзвин цього ж району Олександр Лавренюк, і жителі селища Жовтневого, прохання яких передавав селищний голова. Звичайно, не всім є змога відразу виділити кошти, але голова обласної ради у кожному конкретному випадку обіцяв, що буде шукати можливість допомогти, підтримати. Зрештою, чимала кількість звернень з приводу газифікації — свідчення того, що в області ця робота ведеться дуже активно.
Валентина Приймачук з Чарукова Луцького району, сільський голова з Велимча Ратнівського району просили посприяти у розширенні можливостей телефонних станцій, щоб люди могли встановити телефони. Голова обласної ради дав доручення працівникам апарату підготувати листи генеральному директору Волинської дирекції «Укртелекому», з яким, як пообіцяв, матиме розмову з приводу вирішення цієї проблеми.
СУСІДИ ЇДУТЬ ЗА ДОСВІДОМ
Телефон не вмовкав ні на мить. Але, незважаючи на напружений ритм роботи, Василь Павлович Дмитрук виглядав задоволеним . Вилучивши паузу, відзначив: «А ви помітили, що сьогодні значно більше дзвінків не про особисті проблеми, а про громадські справи?». Про те, що люди починають розуміти силу своєї згуртованості, засвідчив і дзвінок з Садова Луцького району.
— Хочу подякувати вам, Василю Павловичу, за підтримку Садівської козацької республіки. Дитяче громадське об’єднання, яке діє у школі, тепер працює ще активніше. Спасибі і за підтримку в газифікації села, передайте подяку і депутату Петру Левчинському. У нас село хоч і віддалене, але багато чого вдалося зробити. До Дня незалежності постараємося провести капітальний ремонт дороги, уже впорядкували кладовище. Добре працює сільський комітет, я вже на своєму досвіді відчув, наскільки легше стало працювати, — ділився сільський голова Іван Шендюх.
Голова обласної ради з приємністю відзначив, що проект «Сільські старости», що впроваджувався за сприяння уряду Нідерландів і який обласна рада взяла під свій патронат, дає добрі результати.
— Одержав з Івано-Франківська прохання поділитись нашим досвідом. А нещодавно я виступав у Кабінеті Міністрів на засіданні Міжвідомчої комісії з питань місцевого самоврядування, членом якої я є, говорив про необхідність спрощення процесу реєстрації сільських комітетів і вирішення на державному рівні фінансової підтримки їх, — розповів Василь Павлович.
Журналіст Григорій Поліщук з Горохова продовжив цю тему. Він вважає, що проекти зі створення сількомунгоспів, запровадження посад сільських старост виправдовують себе, а тому такий досвід варто узагальнити, поширювати.
— Згоден з вами, — сказав Василь Дмитрук, — ця робота буде продовжуватись. Уже нинішнього року в області створено 33 обслуговуючі кооперативи, які допомагають селянам в обробітку городів. Ми переконались, що багато чого сільські громади можуть вирішити самотужки, якщо у селі працює сільський комітет, є лідер. Наприклад, поліпшити благоустрій, подбати про стан довкілля.
До речі, на цю тему теж було декілька дзвінків. Турбує проблема стихійних сміттєзвалищ, вивезення побутових відходів Володимира Вислоцького з села Вересневе Луцького району, Володимира Мельничука з Нововолинська. Голова відзначив, що обласна рада виділяла з бюджету кошти на облаштування сміттєзвалищ, однак і самі жителі повинні більше дбати про чистоту своїх сіл і міст. Він сказав, що вимагатиме посилення контролю з боку служб, які відповідають за це питання.
«ПЕРЕКАЖІТЬ ТИМ, ХТО В СТОЛИЦІ»
Зверталися люди і з такими проханнями, вирішення яких не завжди залежить від місцевої влади. Наприклад, інвалід війни першої групи Олександр Олексійович Аркушин з села Струмівка просив допомогти отримати заощадження. Тривалий час на ощадкнижку відраховували гроші з його зарплати, а тепер нема змоги придбати собі навіть ліки. З такою ж бідою звернулася і лучанка, інвалід І групи Зінаїда Вінцюк:
— Ми з чоловіком обоє інваліди. Коли чоловік працював, то платив щомісяця «страхівку», але тепер цими грошима скористатись неможливо. Хотіли б продати акції, які одержав чоловік, працюючи на базі «Волиньголовпостач», але ніхто не може допомогти в цьому. Грошей бракує на лікування. І за квартиру заборгували. Допоможіть, будь ласка, повернути «страхівку», чи продати акції.
Ділилися своїм болем і потерпілі від наслідків аварії на ЧАЕС, ліквідатори, які не можуть скористатися тими пільгами, які передбачені законом.
— Нам виплачують по 26 гривень 70 копійок на рік на оздоровлення. Де можна взяти путівку за такі гроші? Поясніть мені, чому такі мізерні допомоги дітям ліквідаторів? Чому ми не можемо безкоштовно проїхати у маршрутному таксі? Та й багато інших пільг для нас існує лише на папері, — ставив питання Віктор Хвиль, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії.
Василь Павлович Дмитрук уважно вислуховував кожного, пояснював, обіцяв клопотатися про вирішення цих проблем на державному рівні. Він дав доручення працівникам виконавчого апарату в найближчий час зв’язатися з тими людьми, які гостро потребують допомоги. Усі пропозиції, зауваження, думки, висловлені під час «прямої лінії», будуть узагальнені, враховані.
Галина СВІТЛІКОВСЬКА.