«КОЖНА НОВА ВЛАДА КРИЧИТЬ ПРО НЕЗАЛЕЖНИЙ СУД, ХОЧА НАСПРАВДІ ХОЧЕ МАТИ ЗАЛЕЖНИЙ»

Голова Апеляційного суду Волинської області Петро Філюк (на фото) обурений огульним звинуваченням суддів у корупції і виступає категорично проти того, щоб порядних професіоналів, яких у системі переважна більшість, ставити в один ряд із тими, хто зловживає владою

Тамара ТРОФИМЧУК

«ЯКБИ СКРІЗЬ БУЛА КОРУПЦІЯ, ЛЮДИ НЕ ЗАЛИШИЛИ Б ВІД НАС КАМЕНЯ НА КАМЕНІ»
— Петре Тодосьовичу, напередодні професійного свята годилося б говорити про успіхи, натомість доводиться вести мову про інше. Зараз на адресу суддів звучить особливо багато критики. Що вам хочеться сказати, коли ви її чуєте?
— Найперше, мені хочеться порозмовляти з керівництвом держави — Президентом, Прем’єр-міністром, Головою Верховної Ради. І запитати в них, чи усвідомлюють, що своїми огульними заявами розхитують суспільство? Судова влада — частина державної, і ганити її —ганити себе. Друге запитання: чим заважає уряду у проведенні реформ, скажімо, Любешівський районний суд або будь–який інший суд області? Нічим. То чому ви, керівництво, виходите із принципу загальної відповідальності? Якщо щось не так, то ви оперуйте конкретними фактами і до конкретних осіб. А огульно всіх не звинувачуйте.
Якби в судах панувала така тотальна корупція, як про це говорять, ми б не могли працювати й дня. Були б розбиті вікна, двері. Тим часом у Волинській області суди загальної юрисдикції за минулий рік розглянули понад 59 тисяч справ. Якщо помножити на два (у кожній справі як мінімум дві сторони, плюс адвокати, інші учасники процесу) — вийде у межах 250 тисяч. Приблизно кожен шостий–сьомий волинянин мав справу із судом. Якби всюди була така кричуща корупція, люди не залишили б від судів каменя на камені.
Є ще одна важлива цифра, яка свідчить про нашу роботу. Це відсоток рішень, які оскаржують у вищих інстанціях. По державі він становить 10. У нашій області — близько 6 відсотків, тобто майже наполовину менше. Про що це свідчить? Як на мене — про згоду з рішеннями, що прийняв суд. Але навколо цих 6 відсотків і йде вся мова. То про яку корупцію і недовіру говорять наші очільники? Корупцію треба шукати там, де є грошові потоки. А судова система Волині не затверджує і не розподіляє бюджет! Апеляційний суд не заблокував і не розблокував якихось рахунків, не сприяв комусь у виведенні коштів. У чому тоді корупція?
— Корумповані судді, скажімо, запроторили Тимошенко за грати.
Це зовсім інше питання. Я не можу говорити про роботу київського суду, хоча дивлячись телебачення, мені теж не подобається, що там відбувається. Але претензії треба адресувати за належністю — тому, хто винен. Чому ми повинні відповідати за чиїсь гріхи? Має бути індивідуальна відповідальність, а не огульний підхід. Бо ця огульність — страшний симптом. Вона свідчить про безсилля державної влади. Якщо керівник професійний та сильний, він не кричить, а спокійно виправляє недоліки і наводить порядок. Крики, галас завжди були ознакою слабкості.

«ЛЮСТРАЦІЯ ЗАЧЕПИЛА НЕ ТИХ, У КОГО ЦІЛИЛАСЯ»
— А яка ваша версія причин такої прискіпливості до суддів?
— Суддя сьогодні наділений такими повноваженнями, яких не має жоден орган державної влади. У цьому вся сіль. Хоч на загал ситуація не нова. У нас як тільки відбувається зміна державного або політичного устрою, першим виникає питання судової реформи. Усі починають кричати про незалежний суд, а насправді хочуть мати залежний. Проте це їм не вдасться, принаймні у нашому регіоні. Я відповідально заявляю: замовних рішень у нас немає. Те, що твориться у Києві, нас не стосується. Я готовий говорити з «батьками» держави предметно: що вас не влаштовує в роботі судової системи Волині? Якщо є проблеми — давайте їх вирішувати. Має діяти принцип індивідуальної відповідальності, тобто притягуйте конкретних осіб за достовірними фактами.
— А вони є?
— Задокументованих немає, але я не можу стверджувати, що цього немає і в житті. Не хочу бути ідеалістом, проблеми є, але це винятки, а не правило. Переважна більшість суддів — чесні, професійні люди. Однак це зовсім не береться до уваги, а фокусується на поодиноких ситуаціях. Хоч для них якраз існує правоохоронна система, різні способи очищення. Давайте, працюйте. Ми ж для цього створюємо нові державні механізми. Вмикайте їх, боріться, а не «накручуйте» суспільство.
— Позбавитися від корупціонерів у рядах слуг Феміди теоретично мала б допомогти люстрація.
— Всі судді апеляційного суду пройшли люстраційну процедуру згідно із Законом «Про очищення влади». Її проводили не ми, а СБУ, прокуратура, МВС, податкова в межах своєї компетенції. Щодо кожного судді надійшли позитивні висновки: суддя не підлягає звільненню згідно із Законом «Про очищення влади». Хоча сам закон я оцінюю негативно. Це, зрештою, підтвердила і Венеціанська комісія. Він приніс більше шкоди, ніж користі. Під люстрацію потрапили люди, яким насправді треба було дякувати за зроблену роботу. Те, що вони працювали при режимі Януковича, нічого не означає. Може, вони навпаки не вчиняли тих дій, які від них вимагалися. Я багатьох таких людей знаю. І разом з тим закон про люстрацію та відповідний указ Президента дали можливість залишитися тим, хто вчиняв такі дії.
— То як все-таки людям визначити: є в суспільстві довіра до суду чи немає?
Давайте не будемо абстрактно розмірковувати про довіру чи недовіру, а поглянемо на реальні цифри. Це результати опитування громадської думки, які проводили правозахисні організації в апеляційному та інших судах України. «Чи задоволені ви якістю роботи судів?» — запитували експерти у громадян, які стикалися з судовою гілкою влади. Бо що може сказати людина, яка там не була? Тільки те, що почула від ЗМІ, а там весь час одне очорнення. Але коли правозахисні організації поцікавилися думкою громадян, які були в судах, вийшов зовсім інший результат. Щодо нашої області він засвідчив високий рівень довіри — 4,83 за п’ятибальною шкалою. На запитання «Чи відомі вам факти корупції в судах?» майже 80% респондентів відповіли «ні». Наголошую: опитування було анонімне і проводилося без нашої участі.

«ЦИХ ПРАЦІВНИКІВ ВИГНАТИ. А ДЕ ВЗЯТИ КРАЩИХ?»
— Обличчя кожної судової інстанції визначають люди. Без них апеляційний суд області був би просто гарно впорядкованим приміщенням. Кого, на вашу думку, у сьогоднішній складний час можна назвати обличчям Феміди — чесним, справедливим, непідкупним суддею?
— Я до всіх без винятку працівників суду ставлюся з повагою. Схиляю голову перед тими, хто віддав усе свідоме життя цій справі. Це заступник голови апеляційного суду Олександр Фідря, який працює 35 років, судді Анатолій Хомицький, Оксана Завидовська–Марчук, голова Камінь-Каширського суду Віктор Гордійчук, голова Володимир–Волинського міського суду Надія Пікула, Ковельського міськрайонного суду В’ячеслав Лесик, Турійського районного суду Галина Хвіц, Старовижівського районного суду Лідія Кошелюк. Також хочу згадати і подякувати голові Локачинського районного суду у відставці Надії Усік, судді апеляційного суду Лідії Хлапук, яка цього року пішла на заслужений відпочинок. Про неї хочу сказати окремо. Лідія Іванівна 39 років, майже все життя, добросовісно працювала суддею, ніхто на її адресу поганого слова не скаже. Але держава її дуже образила морально і матеріально — позбавила належного фінансового пенсійного забезпечення, хоча вона все життя платила великі податки і заробила його. Після таких ситуацій мені незручно дивитися в очі людям. Соромно за державу, яка так зневажає добросовісних працівників. Зараз кажуть, що всіх суддів треба вигнати, а в мене серце обливається кров’ю. Вигнати — не штука. Хто прийде натомість? Ангели з неба? Де ви знайдете кращих? На жаль, ми втратили ціле покоління і ще довго пожинатимемо від того гіркі плоди.
— Ламати завжди легше, ніж будувати. Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб люди почали поважати суд?
— Не треба поважати, треба правильно сприймати. Суд — не та установа, в яку йдуть із хорошим настроєм. Ми не засвідчуємо якісь гарні події, а вирішуємо конфлікти. Там, де конфлікт, там і невдоволення. В суді завжди є сторона, яка програла і має негативні емоції. Я з повагою ставлюся до адвокатів, але ще не чув, щоб хоч один сказав: «Вибачте, я програв справу». Якщо виграв — я виграв. Якщо програв — винен суддя. Тому невдоволення завжди буде, на ньому не треба зациклюватися. Наше завдання — доносити до людей правду про те, яким є суд.
Для цього започаткували співпрацю з міським відділом освіти. Проводимо дні відкритих дверей суду для шкільних колективів, учителів правознавства, студентів. На жаль, діти найбільше потерпають від того, що подається в засобах масової інформації: зарізали, повісили, розстріляли. Даруйте, у нас що, ніхто вже врожай не вирощує? Немає інших моментів у житті? Все ж має бути дозовано. На одному бруді не можна виховати гідне покоління. Знаючи цю ситуацію, ми самі запрошуємо до себе учнів шкіл, щоб вони приходили, дивилися, робили висновки. Свої, неупереджені, а не під замовлення піднесені «на блюдечку».
Користуючись нагодою, запрошую всіх бажаючих ознайомитися з роботою апеляційного суду. Для цього потрібно зателефонувати прес-секретарю суду за тел. 72-14-38 та погодити дату візиту.