Років два тому, знаючи мою любов до квітів, двома росточками цього вазона обдарувала мене родичка. Повідомивши про його закордонне походження, додала, що плектрантус (так звати незнайомця) варто тримати у кожному домі, бо дуже вже помічний при різних хворобах...
Років два тому, знаючи мою любов до квітів, двома росточками цього вазона обдарувала мене родичка. Повідомивши про його закордонне походження, додала, що плектрантус (так звати незнайомця) варто тримати у кожному домі, бо дуже вже помічний при різних хворобах
Валентина ХМЕЛЬОВСЬКА
Зізнатися, цьому я не дуже повірила, визнаючи лікувальні властивості лиш за алое та каланхое, але різкуватий пряний аромат рослини мені сподобався. Діло було весною, і я, приїхавши додому, висадила обидва черенки прямо в горщик, не чекаючи, доки вони у воді випустять коріння. Стежила лишень, щоб ґрунт не пересихав, тож у перших два тижні тримала рослини під целофановим пакетом. А далі вони активно почали рости на західному вікні. Зі спеціальної літератури довідалася, що плектрантус належить до сімейства ясноткових, налічує понад 30 видів, як кімнатна рослина вирощується плектрантус гібридний, плектрантус Ертендаля, плектрантус австралійський. Іноді його ще називають шведським плющем, кажуть, він широко розповсюджений у країнах Скандинавії. Зазвичай його вирощують як ампельну рослину. За невибагливість у догляді вважається вазоном для квітникарів–початківців. Любить притінення від прямих сонячних променів, легко мириться із сухістю повітря у наших квартирах. Узимку йому необхідно мінімум вологи, лиш би не в’януло листя, а в період активного росту поливають більше, даючи верхньому шару ґрунту висохнути між поливами, підживлень практично не потребує. До цих премудростей, либонь, я дійшла інтуїтивно, бо мій плектрантус справді виглядав виплеканим і гарним. Тож, коли чоловік при голінні ненароком порізався, я вирішила випробувати лікувальні властивості плектрантуса, який саме потрапив на очі: ножем пошкрябала листочок, щоб з’явився сік, і приклала до ранки. Кров спинилася і другого дня місце порізу було майже непомітне. Порізавши гострим ножем палець, я вже цілеспрямовано пішла до плектрантуса. І знову прикладений до ранки листочок спинив кров і посприяв швидкому загоєнню. Специфічний запах «шведського плюща», який трохи нагадує м’яту, спонукав застосувати його проти харчової молі. І це їй дуже не сподобалося! Вазон же від такого вживання не страждає, оскільки для того, щоб він кущився, верхівки треба прищипувати. Весною вкоренила ще кілька живців, бо плектрантус через три роки старіє і вимагає омолодження. Я ж розлучатися з ним не хочу, тим паче, що недавно довідалася: за стародавнім повір’ям, ця рослина приносить удачу й матеріальне благополуччя.
