Про супервправну жінку-рибалку на Пулемецькому озері знає вся місцева округа, а тепер говоритимуть Волинська і Рівненська області...
Про супервправну жінку-рибалку на Пулемецькому озері знає вся місцева округа, а тепер говоритимуть Волинська і Рівненська області...
Олег ВИШАТА
«І ЩО ТУТ ТАКОГО ДИВНОГО? АДЖЕ РИБА – ТЕЖ ЖІНОЧОГО РОДУ!» Притрушені снігом замерзлі Шацькі озера відкривають краєвиди не гірші, ніж антарктичні. А роль пінгвінів, які гуртуються на білосніжних просторах, відіграють зимові рибалки. Здається, їхнє бажання виловити з-під льоду рибку не менше, ніж у тих кумедних птахів. Наше відрядження у Шацький район насамперед стосувалося обласних змагань із зимової риболовлі «Кубок Світязя», втім, після невеличкої розвідки ми змінили маршрут. Просто не могли оминути увагою відомого в окрузі майстра цієї досить хитромудрої справи – Світлану Гринь із села Залісся. А жінка рибалила на Пулемецькому озері. Вона тут – єдина представниця своєї статі. Ще на підході до озера стоїть велосипед, а напис «Укрпошта» на ньому відразу видає власника. Пані Світлана – місцевий листоноша. Коли ми зустрілись, у неї було майже повне відро улову, здебільшого – окунці і лящики. Каже, що як сонечко вище піднялося, клювати перестало. Рибка, мовляв, любить негоду. І виходити на озеро треба ще затемна. Рибалити почала понад десять років тому, коли з чоловіком повернулися жити з міста Рівного у село Залісся і в їхньому домі гостювали любителі початувати над лункою. Одного разу вони взяли її з собою – й подарували хобі на все життя. Світлана Гринь розповіла, що за свою рибальську «кар’єру» зустрічалася з усіляким ставленням до себе: траплялося, що виганяли з озера; були такі, що, побачивши її улов, казали: «Продай лунку!» Частіше ж її в непримітному чоловічому одязі не впізнають. Але коли хтось незнайомий озветься і вона відповість, то далі той чоловік, як правило, здивовано видає: «То ти не мужик?» – і ще довго стоїть на місці з розкритим ротом. – І що тут такого дивного? Адже риба – теж жіночого роду! – усміхається пані Світлана, бо не вважає риболовлю справою лише мужчин, тим паче, що її чоловік не дуже полюбляє сидіти з вудкою. Хоча зізнається, що їй більше до вподоби «полювати» на озері взимку, бо теплої пори року на неї чекають і город, і ягоди, і гриби – те, за рахунок чого в основному й виживають люди в селі. А в пані Світлани з чоловіком – чотири доньки, дві з яких уже навчаються у вишах, тому, самі розумієте, батькам щоразу треба готувати сумки – «добре, що рибку люблять усі». – От поглядаю на годинник, бо скоро треба бігти на пошту. Уже 14-й рік тричі на тиждень іду з вашою газетою до людей, – усміхається. – Робота листоноші хоч і нелегка, але мені до вподоби. Коли тебе виглядають люди – це і відповідально, і почесно. То була перша з двох причин, чому пані Світлана не погодилась на наше вмовляння взяти участь у змаганнях із риболовлі. А друга: – Турнір відбувається на Світязі, а я не люблю ловити на чужій території, адже Пулемецьке озеро для мене – найрідніше, своє, я тут усе знаю... Ух, є! Є! – радісно кричить, витягуючи на наших очах симпатичного лящика. Ми ж захоплено аплодуємо.
НАЙБІЛЬШИЙ ТРОФЕЙ ЗАВАЖИВ... 145 ГРАМІВ Тим часом «Кубок Світязя-2016» розпочався з розмітки території й перевірки скриньок. Справа в тому, що, незважаючи на відсутність надто вартісних призів для переможців, трапляються охочі підкоригувати результат змагань, взявши з собою вже впійману рибу. Цьогоріч змагалися між собою 16 команд із різних куточків області (всього – 48 учасників). Організатори (працівники Волинського обласного центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх», його нововолинського представництва, відділу у справах молоді та спорту Нововолинського міськвиконкому, комунального закладу «Спортивно-оздоровчий комплекс «Шахтар» і Шацького національного природного парку) кажуть, що це хороше представництво. Але чи то під льодом найбільшого і найглибшого озера Волині риба значно хитріша, чи не голодна зовсім, але трофеїв в учасників турніру було набагато менше, ніж у нашої листоноші Світлани Гринь. Ех, мали б ми перше місце! Учасник команди господарів «Патріот», засновник турніру, а цього року – і переможець Володимир Цвид каже, щоб стати успішним рибалкою, потрібно мати доброго наставника. Свого часу таким учителем для нього був батько, а зараз він сам прищеплює молоді це захоплення. Спостережливість і терпіння – риси, що необхідні, за словами пана Володимира, кожному любителю зимової риболовлі. Щодо найбільших зимових трофеїв, то це були лящі по 2,5 кілограма. Щоправда, на цих змаганнях найбільша впіймана риба заважила аж... 145 грамів! Цього окуня упіймав Олександр Бондарук зі Світязя. Головний суддя змагань, директор Нововолинського відділення «Спорту для всіх» Валентин Бортнічук розповідає, що були й менші переможні рибки, тому, мовляв, інколи навіть соромно зізнатися журналістам. Люди декілька годин провели на морозі, але на запитання, чи холодно, відповідали, що зимові рибалки не мерзнуть. Та й ми зрозуміли, що по три светри під курточками – це занадто. Після нагородження переможців, до якого долучилася й газета «Волинь-нова», вручивши свої призи трійці кращих (1 місце – «Патріот» (с. Світязь), улов – 3,910 кг; 2 місце – «Ковель», результат – 2,020 кг; 3 місце – «Патріот-2» (Світязь), зловили 1,460 кг) і наймолодшому учасникові змагань – 11-річному Степанові Моничу зі Світязя, всі куштували юшку. Приготував страву світязянин Володимир Сіжук – він уже кілька років працює волонтером на цих змаганнях і годує учасників. Каже, що основний інгредієнт страви – не риба, а чиста світязька вода. Справді, смачнішої юшки автор цих рядків ще не пробував. P.S. У зв’язку з різким потеплінням рятувальники застерігають любителів зимової риболовлі: на водоймах небезпечно!
На фото: Світлана Гринь: «Зимова риболовля дарує неймовірні відчуття».
