Завтра — той день, який і в нас, в Україні, тепер святкують, зокрема молоді люди, — День святого Валентина. Популярності він набув у 90-х роках минулого століття. І хоч можна почути, що це свято — не наше, бо прийшло із Заходу, все ж, здається, це не суттєвий аргумент, який міг би відмінити День закоханих. А переконливий момент на його користь — те, що існує це свято щонайменше півтори тисячі років!..
Завтра — той день, який і в нас, в Україні, тепер святкують, зокрема молоді люди, — День святого Валентина. Популярності він набув у 90-х роках минулого століття. І хоч можна почути, що це свято — не наше, бо прийшло із Заходу, все ж, здається, це не суттєвий аргумент, який міг би відмінити День закоханих. А переконливий момент на його користь — те, що існує це свято щонайменше півтори тисячі років!..
Катерина ЗУБЧУК, заслужений журналіст України
Є чимало гарних легенд, які дають різні інтерпретації його виникнення. Масово відзначати 14 лютого як День закоханих почали з ХІІІ століття. Невід’ємним атрибутом свята стали «валентинки». Крім них, прийнято дарувати квіти, особливо червоного кольору, оскільки він символізує любов і пристрасть. Саме в цей день навіть найбільш сором’язливі відважуються освідчитися у своїх почуттях. Традицією стало пропонувати руку і серце коханій, оскільки, за повір’ям, усім, хто заручився в День закоханих, судилося довге і щасливе подружнє життя. Щодо статистики, то 14 лютого утричі збільшується кількість охочих поєднати свої долі шлюбними узами. Якщо говорити конкретно про Луцьк, то в цьому році порівняльна статистика ще більш вражаюча. Як розповіла начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Тамара Калинович, завтра на рушничок щастя стане 16 пар. А ось 7 лютого, теж недільного дня, було лише дві. Може, й не добре, що «то пусто, то густо», але у рацсі приймають реальність такою, якою вона є. Ну що зробиш, як багатьом хочеться одружитися саме в це свято із надією на щасливий шлюб. І зичитимуть молодятам прожити довгі літа в любові й злагоді, і звучатиме освідчення: «Я тебе кохаю». От би ще ці три заповітні слова люди говорили одне одному частіше — не лише в такі урочисті дні. А головне — берегли свою любов. Адже, як сказав німецький філософ Еріх Фромм: «Кохання — це єдина розумна і задовільна відповідь на запитання про сенс людського існування». А найвичерпніше, як здається, з цього приводу написав Стів Джобс (американський підприємець і винахідник, який разом зі Стівом Возняком, українцем за походженням, створив один із перших комерційно успішних комп’ютерів) у своєму передсмертному листі. 56-річний бізнесмен помер після тривалої хвороби 5 жовтня 2011 року. У своєму зверненні він зовсім мало говорив про той успіх, якого досяг, про багатство (грошей у нього було достатньо). Його думки були про «щось значно важливіше у цьому житті». А це «важливіше» — у таких його словах: «Я не можу взяти із собою всього того, що нажив. Усе, що беру із собою, — це спогади любові. Ось справжнє багатство, яке має супроводжувати вас і сповнювати силами, щоб іти далі… Ваш скарб — це любов до сім’ї, коханих, близьких, друзів». А що таке любов, кохання? Це загадка, з приводу якої, певно, ніхто не дасть відповіді. Як доказ цьому — книга есе, нарисів, ліричних етюдів «100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки». Найвидатніші сучасні українські прозаїки і поети розгадують вічну таємницю кохання. Мені особливо імпонує те, як написав про неї письменник Андрій Бондар в есе «Любов — риторика. Мій буквар». А є там ось такі рядки: «Описати любов — це зловити пальцями розлиті по скляній поверхні кульки ртуті — їй потрібна інша мова. Мені ця мова недоступна. Чи не тому я ніколи не писав про любов?..» Я думаю, з цими словами кожен погодиться — справді, любов не описати. І всі герої газетних публікацій, з якими зустрічалася впродовж 30 років як ведуча рубрики «Любить! Не любить», мабуть, не дали б відповіді на те, що ж таке кохання, любов. Але вони мали цей Божий дар — здатність пережити дивне почуття. Бо любов, як і будь-який інший талант, дається від Бога.
