Зустрічаються сусідські хлопчаки.
— Тобі тато що привіз?
— Окраєць від зайця…
— А мені свищика! Ось…
І гордий власник глиняного витвору видобув з нього дзвінку мелодію звуків...
Зустрічаються сусідські хлопчаки. — Тобі тато що привіз? — Окраєць від зайця… — А мені свищика! Ось… І гордий власник глиняного витвору видобув з нього дзвінку мелодію звуків
Андрій БОНДАРЧУК
Хіба не знайома сцена моєму поколінню, нині вже дідам і прадідам? Цю мелодію я раптом почув у старовинному приміщенні музею Луцького братства (вул. Кондзелевича, 5), де відбулася перша в житті лучанина Анатолія Філозофа виставка його власних виробів (на фото). Майстер гончарних справ він незвичайний. Як інші, не ліпить горщиків, мисок, макітр, а оживляє, одухотворює… глину. Після його рук вона співає, надихає, повертає нас у минуле. Адже на виставці близько 200 експонатів — свищики, окарини, намиста, обереги, сільнички. Магія звуку глиняних забавлянок, стверджують, проганяє злих духів. Традиційність і послідовність глиняних виробів підкреслюють глиняні експонати — мініатюри трипільської археологічної культури з теренів історичної Волині. — Все, що на виставці — це філософія і поезія глини, — каже завідувачка музею Олена Бірюліна. Серед учасників виставки і ті, для кого в першу чергу творить майстер — діти. Їм дозволялось брати в руки омріяну іграшку, свистіти. Як це робиться, показав майстер. Заспівали, запищали, зацвірінчали свищики. Після цієї дивної мелодії я теж не втримався і придбав оригінальний свищик. Подув у нього, перебрав дірочки, вплів свій голос у дивну симфонію. Тут і озвалось до мене моє далеке дитинство.
