ЧИ БУДУТЬ ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА ЧЕСНИМИ Й ДЕМОКРАТИЧНИМИ?

Цим питанням задавалися учасники прес-клубу реформ

-Питання це надзвичайно цікаве, а ще, напевно, цікавіше, як враховуються інтереси, права виборців на практиці, під час самих виборів,— сказав, відкриваючи чергове засідання прес-клубу реформ у редакції газети “Волинь” головний редактор “Волині” Степан Сачук, який вів засідання. А тема була справді вкрай актуальна, особливо як для нинішнього року — “Новий Закон “Про вибори Президента України”. Якою мірою в ньому враховано інтереси і права виборців?”.
Розібратися в проблемі, виходячи з суті нового закону та реалій українського життя, спробували гості прес-клубу — народний депутат України Євген Кирильчук, голова обласного відділення Комітету виборців України Олександр Стірко, доцент кафедри історії та теорії політичної науки ВДУ імені Лесі Українки, кандидат політичних наук Валентин Малиновський. Свою точку зору щодо закону вони й висловили на початку засідання.
Євген Кирильчук: — Власне кажучи, закон цей обновлений, до нього внесені деякі свіжі, адаптовані до сьогоднішніх умов, сьогоднішньої політичної ситуації зміни. Зміни ці народжувалися непросто. Як пригадуєте, в усіх обласних центрах відбулися так звані громадянські форуми, мета яких була — доручити Верховній Раді провести вибори Президента на своєму засіданні. Робилося все, щоб цей важливий момент був відображений в законі, щоб ця зміна отримала підтримку в більшості населення. Це положення мало бути складовою частиною політичної реформи. Але дискусія закінчилася тим, що було вирішено: Президента обирає прямим голосуванням весь народ України.
Підписаний Президентом саме такий варіант набув сили повноправного закону. Коли ж він обговорювався, то наводилися факти зловживань з боку членів дільничних і територіальних виборчих комісій. І зміни якраз стосувалися того, як не допустити подібних зловживань. А ще, щоб не допустити зловживань з боку політичних партій, місцевої влади як представницької, так і виконавчої, а особливо — правоохоронних органів. Важливість цих змін стала очевидною після виборів у Мукачевому, коли остаточно стало зрозуміло, що в нас закон не завжди береться до уваги. А ще ж і у самому законі є щілини, які можна використати в своїх інтересах.
Валентин Малиновський: — Головна заслуга закону, що збереглося право громадян України обирати свого Президента всенародно. Як же ще обирати Президента в державі, яка є однією з найбільших в Європі й у той же час фактично не є правовою державою? Голосування в парламенті, перехід депутатів з фракції у фракцію показують, яким могло би бути обрання глави держави у Верховній Раді. Щодо суті закону, то я хотів би зупинитися на змінах, внесених у закон порівняно з попереднім варіантом 1999 року.
По-перше, знята така норма, як висунення кандидата в Президенти зборами виборців. Сьогодні висувати можуть політичні партії і блоки або той, хто бажає стати Президентом, може піти шляхом самовисунення. По-друге, формування виборчих комісій здійснюватиметься з осіб, яких пропонують кандидати в Президенти. У попередній редакції закону не було такої норми, як грошова застава. Сьогодні, хто бажає йти в Президенти, має внести як заставу 500 тисяч гривень. Це, вважаю, буде стримувати тих, хто бажає лише “засвітитися”, експериментувати і т. д. Грошова ж застава повертатиметься, якщо кандидат набере не менше, ніж 7 відсотків голосів виборців. На думку політологів, норма збору підписів, яку зменшено з мільйона до 500 тисяч, — є несерйозною. Правда, треба не менше 20 тисяч у кожному з регіонів.
Олександр Стірко: — Закон приймався дуже важко. Зате він набагато деталізованіший щодо описів всіх процедур, які стосуються висування кандидатів, ведення передвиборчої агітації, формування дільничних і територіальних комісій, а також підрахунку голосів. Це позитив закону. Ми пам’ятаємо, як на минулих президентських виборах сповна використовувалися недосконалості закону, щоб “зробити вибори” на користь певного кандидата. У 1999 році ЦВК у зв’язку з тим, що повноваження Закону про вибори Президента не тлумачили ті чи інші норми, прийняла близько 300 постанов, у яких роз’яснювала процедури реалізації цього закону. Цей же закон залишає менше шансів для маніпуляцій під час виборчої кампанії.
Є чітка норма, що органи місцевого самоврядування та органи державної виконавчої влади не мають права проводити агітації. Дуже важливою, з моєї точки зору, є норма: якщо засіб масової інформації надав площу для того чи іншого кандидата в Президенти України за певну плату, то той же ЗМІ зобов’язаний надати таку ж площу для іншого кандидата. У попередній редакції закону рішення суду першої інстанції було остаточним і оскарженню не підлягало. У цій же редакції закону передбачена можливість апеляції до суду вищої інстанції. Це важливо в нашій країні, де судова система така недосконала.
Учасники “круглого столу” відповіли на запитання журналістів.
— У законі вказується, що не може бути обмежень за ознаками віросповідування, національності, майнового стану. І в той же час введена така застава — 500 тисяч гривень. Чи всі, хто достойний бути Президентом, зможуть зібрати таку суму? Виходить, маємо обмеження прав тих, хто хотів би бути кандидатом у Президенти?
Є. Кирильчук:— Закон якраз і ставить за мету не допустити масового випробування себе на президентських виборах. Ви ж пригадуєте, скільки було чудернацьких висуванців, які використовували вибори Президента для самореклами. А сума 500 тисяч, я думаю, поміркована, бо висуватимуть партії і блоки.
— А самовисуванці, як їм бути?
— Самовисуванцям теж треба зорієнтуватися і приєднуватися до тієї сили, яка готова брати на свої плечі відповідальність за державу, за порядок у державі, за життя людей. Хай самовисуванці теж шукають свою політичну нішу. Так є у більшості країн світу.
— То ж розумний, але бідний не має шансів самовисунутися?
Є. Кирильчук: — Для розумного знайдуться політичні сили, які використають його розум.
— Але ж до того він не зможе висунутися.
— У Словаччині ж Президентом обраний президент, якого називали аутсайдером, давали 2—4 відсотки. А в ньому були суперниками діючий президент, екс-прем’єр-міністр, міністр закордонних справ, губернатор провідної області. І раптом перемагає маловідомий Гашпарович і перша його прес-конференція вражає його розумом і ерудицією. Чи не перешкоджає наш Закон про вибори Президента появі українських Гашпаровичів?
Є. Кирильчук: — Його підтримувала хай маленька, але політична партія. Закон спрямований, аби не висувався будь-хто, той же бомж.
— А може професор політології, який би захотів висунутися, зібрати 500 тисяч?
В. Малиновський: — Звичайно, не може. Але йде структуризація суспільства. І ми повинні це враховувати. Вибори ж у Словаччині показали, наскільки демократичною є ця країна. Адмінресурс там був зведений до мінімуму. Тому й переміг маловідомий кандидат.
— Чи в Законі про вибори Президента передбачено достатній механізм контролю за виборами і механізм убезпечення від фальсифікації?
Є. Кирильчук:— Є в цьому законі певні шпаринки для зловживань. Наприклад, при формуванні комісій. Або керівництво комісіями. В законі написано, що кожен кандидат у Президенти має право в комісії вводити не більше двох своїх представників. А якщо кандидатів буде лише троє? А в дільничній комісії — 12, окружній — 10 чоловік. Шість тоді буде від кандидатів, а 6 — доповнюватиме голова комісії. За рекомендаціями місцевої влади. Хоч ми в законі і передбачали, що голови комісій, заступники і секретарі призначаються пропорційно до представників, які борються за президентське крісло, але член комісії не виводиться з неї, якщо його кандидат зняв свою кандидатуру. Тут теж можливі колізії на чиюсь користь. І ще — призначення голів дільничних комісій робиться окружними. Отож, голова окружної може на важливі дільниці поставити своїх людей. І такі “шпаринки” є в охороні дільниць, комісій, використанні транспорту, фінансуванні роботи членів комісій.
— У законі передбачено, що той Президент, який усунутий в результаті імпічменту, не має права брати участі у виборах. Але ж імпічмент можна організувати певними силами.
Є. Кирильчук: — Згоден з вами. Але в нас ще нема самого механізму імпічменту. Президент тричі накладав вето на Закон про імпічмент.
— Чи не вважаєте ви, що закон недосконало розроблений у тій частині, де йдеться про захист честі кандидатів у Президенти? У деяких країнах будь-які компрометуючі дані про кандидатів не можна публікувати пізніше, ніж за тиждень. У нашому ж законі говориться, що сторінки газети чи ефір повинні надати для спростування компрометуючих даних не пізніше, ніж за два дні до виборів. А якщо на кандидата виливають відро бруду у четвер чи навіть п’ятницю перед виборами. Як тоді захиститися?
В. Малиновський:— В мене був такий випадок, коли неправдива інформація про мене як кандидата в депутати вийшла в п’ятницю, а вибори — в неділю. Тут справді є велика недосконалість закону. Але найголовніша проблема — в нас немає суддів, які б кваліфіковано розбиралися у справах, що стосуються виборів, зокрема і компромату на кандидатів. У цивілізованих країнах такими справами — щодо виборів — займаються адміністративні суди або є спеціальні судді. У нас же виборче законодавство судді дуже слабо знають. До того ж виборчі справи вирішують суди з інших міст, як було з попередніми виборами в Мукачевому. Поки що в нас суддя районного суду може вирішити долю виборів у цілій Україні.
— Є організація з гарною назвою — Комітет виборців. Але ж громадські організації позбавлені права мати спостерігачів на виборах. У чому ж тоді буде вплив громадськості на виборах і чи буде він взагалі?
О. Стірко: — Норма про те, що громадські організації з певними вимогами до них мали б право спостерігати на виборах, на жаль, не була затверджена. Таким чином політичні партії усувають конкурентів, усувають тих, хто б заважав їм на виборах. Але громадські організації будуть використовувати інші засоби. Комітет виборців України вже з липня проводитиме програму довготермінового спостереження за ходом передвиборчої кампанії. Ми фіксуватимемо порушення виборчого законодавства суб’єктами виборчого процесу. Буде видаватися масовим тиражем газета “Точка зору”, яка повідомлятиме про порушення Закону про вибори Президента. Будемо вести роботу з членами дільничних комісій, передбачено серії тренінгів і семінарів з ними. Будемо спостерігати за ходом виборів як представники видання “Точка зору”, вестимемо паралельний підрахунок голосів на п’яти відсотках дільниць в Україні.
Попереду — офіційний початок і хід кампанії по виборах Президента України. Отже, і теми для розмов у прес-клубі будуть.
Володимир ЛИС.