ВІД МАМИ – НІЖНІСТЬ, А ВІД БАТЬКА – МУДРІСТЬ СВІТУ

Учені створили сенсорний датчик, який відтворює рухи дитини в материнській утробі. Він у вигляді пояса накладається на живіт чоловіка, тож татусь може не тільки відчути поштовхи свого майбутнього маляти, а й побачити спалахи у тому місці, де воно ручкою, ніжкою чи головою «буцає» свою маму... Так винахідники намагаються встановити емоційний зв’язок батько – дитина ще до її народження. Розробники технологічних новинок взялися сприяти зміцненню сім’ї, відродженню втрачених традицій, де батько був головою роду. Напередодні Міжнародного жіночого дня навіялися роздуми про те, що і справді не так багато жінкам треба для щастя – люблячий тато для дітей (він мимохіть стане уважним і до дружини)

Мирослава КОЗЮПА, редактор відділу розповсюдження і творчого розвитку газети «Волинь-нова»

Чимало сучасних чоловіків вважає, що для сім’ї досить їхньої соціальної успішності, вдалої кар’єри і високих заробітків. Дехто з них думає, що достатньо вже того, що він просто живе з родиною. Інші, захоплені світовою мережею, власними зацікавленнями, а то й, не дай Боже, алкоголем, протестують проти «американізації» сім’ї, у якій глава сімейства намагається утримувати баланс між роботою і родинним життям. А один мій знайомий на запитання, чому не допомагає дружині у вихованні дітей, пояснив: я не вмію, мій тато цього не робив.
Жарт «Я довіряю смажити м’ясо дружині – цей старий, перевірений рецепт дістався мені ще від тата», на жаль, уже давно перестав бути смішним анекдотом, а став нормою життя. Керуючись принципом «у дітей є мама», чоловіки часто позбавляють радості спілкування не тільки себе, але й своїх дітей. І мало хто з них знає, що «тато» у багатьох немовлят є першим у житті словом. Бо це найпростіший і яскравий для відтворення склад, який найчастіше діти чують від мами: «з’їж за тата», «скоро тато прийде»…
І справді, поки батько зайнятий матеріальним забезпеченням: заробляє гроші, будує будинок, ремонтує велосипед… – у цій безкінечній рутині губиться емоційний зв’язок. Хоч часто цю прогалину в ієрархії своєю любов’ю і турботою заповнюють дідусі: риболовля, гриби, полювання. Дітвора залюбки слухає казки, його життєві історії, переймає сімейні традиції.
Без сумніву, у вихованні дитини має бути і чоловіча, і жіноча складові. Мама – берегиня: вона опікується, ніжить, агукає і лагідно просить. У батька манера спілкування – ігрова: він підкидає малят у повітря, рухає їхніми руками й ногами, гойдає їх на коліні та возить на спині. Одночасно він дає почуття опори і захисту, стає прикладом обов’язку, відповідальності.
Але якщо чоловік не бере участі у вихованні дитини, втрачається значення ролі батька, знецінюються моральні цінності. Відбувається духовне зубожіння сім’ї як первісного осередку суспільства. Хлопці втрачають волю, мужність, характер, а дівчата – забувають про статус слабкої статі, впрягаються у віз щоденних проблем і доводять «гендерну» рівність. При цьому тема ролі батьківства залишається актуальною і тепер уже навіть модною в усьому світі. Ось, наприклад, англійський принц Вільям з гордістю показував світові новонародженого сина, розповідав, що сам одягнув перший підгузник і самостійно забирав дружину зі спадкоємцем із пологового будинку.
А ми з чоловіком і дітьми у вихідні будемо закликати весну: робити шпаківню (дякую нашій газеті за креслення), бо спільні інтереси і спільна праця зміцнюють сім’ю. Вам же, любі волинянки, – тепла в душі і затишку в сімейному гніздечку!