Копію першого видання Тараса Шевченка 1840 року відтворили рівненські майстрині Олена Медведєва та Анна Тимошок (на фото). «Кобзар» вишитий трьома техніками...
Копію першого видання Тараса Шевченка 1840 року відтворили рівненські майстрині Олена Медведєва та Анна Тимошок (на фото) . У ньому шрифти, рамки, слова та навіть необов’язкові позначки — все відповідає оригіналу. «Кобзар» вишитий трьома техніками: хрестиком, стебнівкою та гладдю. Кожну букву висотою 5 міліметрів виконано чорною ниткою, точно відображено орфографію і навіть відтворено рядки, які складаються лише із крапок
Мирослава КОЗЮПА
Ідея створення вишитого «Кобзаря» належить літератору Олені Медведєвій. У 2012 році вона разом із сином — переможцем конкурсу «Єднайтеся, брати мої» в номінації «Література» — побувала біля могили Шевченка у Каневі. Там, на Чернечій горі, Олена дала собі обітницю: створити перший у світі вишитий «Кобзар». До реалізації задуму залучила подругу — професійна дизайнерка Анна Тимошок стала художнім редактором ексклюзивного фоліанта. Робота над «Кобзарем»: макетування, розробка схеми, вишивання сторінок та ілюстрацій — зайняла два роки. Остаточному варіанту передувала кропітка підготовка: спочатку слід було спеціально обробити полотно для сторінок, потім по декілька днів майстрині вишивали текст і рамки, а на створення хрестиком кожної ілюстрації витрачали цілий місяць. Схеми вишивки літер необхідних шрифтів Анна Тимошок розробляла у спеціальній комп’ютерній програмі. Та найважче було працювати над ілюстраціями: відскановані малюнки при переведенні у схему виходили розмитими, потребували ручної обробки, що займало декілька днів. Непросто було і підібрати кольори, які б сповна відображали Шевченкову гаму. Згодом довелося освоювати нову техніку вишивання — стебнівку. Декілька разів творці унікальної книги радилися зі столичним шевченкознавцем Марією Корнійчук. — Вона забракувала перші зразки, бо шрифт виглядав надто сучасним. Деякі сторінки переробляли тричі, — розповідає Анна Тимошок. Довгі вечори і навіть ночі без сну, складність виконання, але результат виявився неперевершеним: 48 вишитих на канві «дикий льон» сторінок розміром 36,5х26 сантиметрів. Усе в цьому витворі гармонійно поєднується між собою: довжина рядка і висота літер, щільність тексту і ширина полів, зміст і орнамент. Майстрині перенесли на полотно повні тексти восьми поетичних творів: «Думи мої», «Перебендя», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» і, звичайно, «Катерина» — найбільший за обсягом твір першого Шевченкового видання. Чорною ниткою завтовшки 1 міліметр твори вишиті мовою оригіналу зі збереженням не лише правопису та шрифтів ХІХ століття, а й абсолютно всіх авторських знаків. — Через правопис тих часів кожну літеру довелося звіряти з оригіналом. Завчити рядок недостатньо — як знатимеш, де вжити «і», а де «ы»? — розповідає Олена Медведєва. — Тож поки вишивала, досліджувала лексику і стиль творчості Тараса Шевченка. Зокрема, виявила, що найбільш уживаними голосними є літери «і», «и», «о», а приголосними — «в» і «п», а от літеру «ф» поет вжив лише раз — у слові «фуга». Єдина відмінність «Кобзаря» від оригіналу 1840 року — ілюстрації: текстові сторінки його вишитої копії доповнені кольоровими та монохромними репродукціями ранніх картин Тараса Шевченка–художника. Увінчує роботу вишитий автопортрет молодого поета. Майстринi кажуть, що саме відшив олійного твору був найскладнішим і одночасно найцікавішим у створенні шедевра. А ще не просто було скопіювати на полотні «Катерину», яка має багату гамму кольорів. — Олена вишивала вечорами, а я готувала схеми та шкіряну палітурку для книги за старовинною японською технікою переплетення, — розповідає Анна Тимошок. — Зовнішнє оформлення «Кобзаря» зроблене на зразок стародруків. Обкладинка фоліанта обтягнута світло–коричневою шкірою, на якій золотистими нитками вишита назва книги й автограф українського генія, ідентичний справжньому. Мистецький шедевр Олени й Анни часто демонструють — його можна було побачити в Музеї книги і друкарства у Києві, Музеї Тараса Шевченка, виставкових залах Рівненського краєзнавчого музею та Острозькому музеї. Тож поки унікальна книга ручної роботи мандрує Україною, її творці сподіваються, що вишитий «Кобзар» припаде до вподоби читачам, і стане ближчим до людської душі український пророк Тарас Шевченко та його духовні настанови. — Я щаслива, що саме на землі, де створили Пересопницьке Євангеліє й Острозьку Біблію, світ побачив «Вишитий Кобзар», — розповідає Олена Медведєва. Гортаючи у білих рукавичках сторінки більш як трикілограмової книги, авторка ідеї розповідає, що тепер у планах рукодільниць зробити для неї дубовий різьблений футляр (зараз його зберігають у спеціальній шкіряній сумці–футлярі). Мріють подорожувати з нею світом, а також «покласти на полотно» твори Лесі Українки, Ліни Костенко… P. S.Днями Олена Медведєва презентувала свою нову креативну книгу — вишиту збірку патріотичних віршів Івана Франка «Народна пісня». Полотно на деяких сторінках пофарбоване у кольори національного прапора. Окрім портрета Каменяра, жодних інших ілюстрацій майстриня не робила, але кожна сторінка прикрашена візерунком, який був на сорочці Івана Франка з його історичного фото. Вишита «Народна пісня» важить близько п’яти кілограмів, а її розміри 60х42 сантиметри.
