Усі щасливі родини схожі одна на одну. Але кожна з них має власний шлях до щастя і власні особливості. У цій сім’ї всі жіночі імена починаються літерою А...
Усі щасливі родини схожі одна на одну. Але кожна з них має власний шлях до щастя і власні особливості. У цій сім’ї всі жіночі імена починаються літерою А
Світлана ГРУЙ
Чотирнадцять років зустрічає разом схід сонця подружжя Луциків — Алла та Валентин з Нововолинська. Обом їм трохи за тридцять. Лелека приніс у цю сім’ю п’ятьох чарівних донечок. Саме про стількох дітей вони і мріяли, бо й самі виховувалися в багатодітних родинах і були найстаршими серед братів та сестер. У батьків Алли — Володимира Івановича та Валентини Миколаївни Грицаків — четверо дітей, а в батьків Валентина — Федора Івановича й Алли Миколаївни Луциків — сімнадцять. У родинах завжди панували взаєморозуміння та злагода. І цю модель стосунків молода пара зуміла перенести у свою сім’ю, у якій нині зростають дванадцятирічна Альона, на рік молодша Аня, дев’ятирічна Ангеліна, п’ятирічна Ася і найменшенька Арина, якій у березні виповнюється чотири рочки. Подружжя пригадує часи своєї закоханості. Алла закінчила міську гімназію. У вищому професійному училищі отримала спеціальність кравчині–вишивальниці. Валентин після школи влаштувався на роботу. Молоді люди були знайомі ще до того, як закохалися одне в одного. Сімнадцятирічний юнак почав приглядатися до привабливої дівчини, на чотири роки молодшої за нього. Згодом вирішили поєднати свої долі. Родина всюди звикла бути разом. Кожен із батьків займається своєю справою. Алла, як і належить берегині сімейного вогнища, любить куховарити, дивує донечок та коханого чоловіка всілякими смаколиками. Крім цього, встигає дати лад удома, а зранку поспішає на роботу в лабораторію центральної міської лікарні. — Вона у нас — найдобріша і найкраща, — кажуть про свою матусю і кохану половинку діти і люблячий чоловік. До речі, Валентин — майстер на всі руки. — Він перевершив усі мої сподівання, — розповідає Алла. — Всюди встигає. Валентин — хороший дизайнер. Ремонтні роботи в нашому обійсті робить сам, щоб було зручно всім, а головне — нашим дівчаткам. Коли потрібно, то може підмінити мене в домашніх справах. На моє запитання, чи важко одному чоловікові серед шістьох дівчат, Валентин відповів не вагаючись: зовсім ні. Із задоволенням приділяє час вивченню з донечками уроків, займається з ними музикою, адже має у цьому чималий досвід — уже 20 років керує музичним колективом у церкві християн віри євангельської. Свого часу він закінчив диригентські курси в Ковелі. Троє старших дітей теж опановують музичну освіту, а двоє менших перші кроки до цього мистецтва роблять уже в домашньому колі. Досить часто з цього затишного помешкання лунають піснеспіви. У родині Луциків кожен має свої уподобання. Алла захоплюється оригінальним декором — творить художні вироби зі звичайних газет. Валентин займається тенісом та футболом. Люблять сім’єю проводити вільний час серед природи, багато подорожують. Кажуть, що приваблює краса Карпатських гір. З двома старшими доньками піднімалися на вершину Пікуй. Глава великого сімейства мріє показати своїм найріднішим Париж. На запитання, чи знають вони, з чого складається сімейне щастя, Луцики в один голос відповідають: головні його компоненти — взаєморозуміння, повага й доброзичливе ставлення одне до одного, а найголовніше — Любов. — У нас дружна сім’я, — тішаться батьки та діти. — І тримається вона на великих християнських цінностях — любові до ближнього… Багато в цій родині усмішок, сонця, доброти, позитиву, тепла. І це не показне. Коли найменша Арина, якій усі приділяють чи не найбільше уваги, підбігає до своїх сестричок і заводить пісню, її підхоплюють інші: «Обнімись із тим, хто справа, а також і з тим, хто зліва, це є наша велика родина». І кожен у ній почувається щасливим.
На фото: Чарівні музи диригента Валентина Луцика. Фото із сімейного архіву.
