«ЄВИНІ ДОЧКИ»: «ПОКИ ВИ БОЇТЕСЯ, ХТОСЬ УТІЛЮЄ ВАШІ МРІЇ»
Вони не сестри, як багато хто думає про дівчат, але їх поріднила любов до улюбленої справи. Оля Ільчук та Оля Присяжнюк – луцькі майстрині-художниці...
Вони не сестри, як багато хто думає про дівчат, але їх поріднила любов до улюбленої справи. Оля Ільчук та Оля Присяжнюк – луцькі майстрині-художниці. З-під їхніх рук з’являються картини й листівки, сумки і рюкзаки, аксесуари, ляльки-мотанки та мереживне спіднє. Дівчата два роки працюють під брендом «Євині дочки», а нещодавно відкрили крамницю з однойменною назвою, де продають власні витвори
Ярослава ТИМОЩУК
Ольги дружать ще з навчання у художній школі. Їхні шляхи розійшлися після випускного класу, коли Оля Присяжнюк поїхала здобувати освіту в Косівське училище прикладного та декоративного мистецтва, що на Івано-Франківщині, а Оля Ільчук залишилася опановувати живопис у місцевому училищі. Та весь цей час дівчата не полишали задуму створити творчий тандем. Оля Ільчук закінчила курси шиття й взялася за полотняні торбинки: кольорові, з аплікаціями та вишивками. Саме тоді повернулася після навчання колежанка, стала допомагати з реалізацією. Саморобні сумки пішли на «ура», відтак дівчата вирішили розширити асортимент. — Ми довго думали над назвою, бо як корабель назвеш, так він і попливе. Хотіли щось українське, символічне, – пригадує Оля Присяжнюк. – А потім подруга порадила використати назву моєї виставки картин. Для того проекту я малювала портрети різних жінок. Усі вони стали мені рідними, тому й назвала експозицію «Євині дочки». Так став іменуватися і наш дует. Оля Ільчук додає про бажання запропонувати якість за доступною ціною як альтернативу ринкам та секонд–хендам: — Наші базари переповнені турецькими та китайськими речами, які, попри високу вартість, не завжди добре носяться, – каже дівчина. – Ми ж рівняємося на закордонні марки: добротні й доступні. Хочемо створювати подібне для українок. Головний секрет успішності від «Євиних дочок» – робити все так, щоб було до смаку самим майстриням, любити кожну річ, як власну. Кожна сумка, рюкзак, екземпляр білизни створюється з думкою: авторки могли б носити це самі. — У кожен виріб вкладаємо частинку своєї душі. Це не фабричний відшив тисячами, а ручна робота маленьким тиражем, де треба продумати все до найменшої деталі, до найдрібнішого шва, – зауважує Оля Присяжнюк. – Бігаєш за фурнітурою, обираєш тканини, морочишся над дизайном – і в процесі закохуєшся у свій витвір. Ще зі школи дівчат об’єднує спільна мрія – стати дизайнерками одягу. Нині, коли вони відкрили майстерню «Євині дочки», цей задум став досяжнішим. У креативному просторі «Innerspace» на кількох квадратних метрах Ольги облаштували крамничку, де поміщається робоче місце зі швейною машинкою та примірочна. Тут продаватимуться речі виробництва «Євиних дочок»: авторські листівки, білизна, сукні, спідниці, блузи, верхній одяг. Якщо раніше в дівчат було чимало інших справ, то зараз вони зосередилися на «Євиних дочках». Оля Ільчук заради улюбленого заняття розпрощалася зі всіма попередніми різноманітними роботами: від офіціантки до менеджера. Адже успішно може розвиватися лише те починання, якому присвячуєш максимум зусиль. Дівчата активно працюють над своїми спільнотами у соцмережах, тішаться, коли їх упізнають не тільки в Луцьку, а й, приміром, в Одесі чи Львові. Ольги мають пораду для тих, хто вагається, чи варто розпочинати власну справу: — Слід займатися тим, до чого є хист. Якщо відчуваєш, що твоє, – треба рухатися далі. Багато–багато працювати. І не дозволити страхам перемогти себе. Бо, поки ви боїтеся, хтось інший утілить ваші мрії.
