Широко розрекламованої наприкінці минулого року урядовцями та НБУ макроекономічної стабілізації як основного досягнення у їхній роботі українці поки що не дочекалися...
Широко розрекламованої наприкінці минулого року урядовцями та НБУ макроекономічної стабілізації як основного досягнення у їхній роботі українці поки що не дочекалися. Як відомо, на початку лютого Міжбанківська валютна біржа перетнула позначку у 26 гривень за долар, а на початку березня валюта подолала і 27-гривневу планку. Хоча ще декілька місяців тому Мінфін заклав у бюджет погоджений із МВФ курс 24,1—24,4 гривні
Алла ЛІСОВА
Складається враження, що НБУ і не намагався втримати курс національної грошової одиниці. Натомість пояснював свою бездіяльність низькими цінами на продукцію українського експорту та новою хвилею політичної кризи, пов’язаної з можливою відставкою прем’єр-міністра. Це посилило побоювання, чи вдасться в такій складній розбалансованій ситуації втримати бодай якусь стабільність. Закралася тривога з приводу того, як швидко Україна отримає черговий транш допомоги від МВФ. У таких умовах неспокійно почуваються не лише бізнесові структури, а й звичайні люди, котрі знають, що ціни на товари й послуги фактично залежать від долара. Тому й не поспішають відкладати заощадження у гривні, про яку вже почали складати анекдоти. За офіційною інформацією, інфляція споживчих цін за підсумками минулого року становила 43,3 %, що удвічі перевищує середню відсоткову ставку за депозитами! Тому й не поспішають наші громадяни нести гроші в банки, а купують валюту, що спричиняє додаткове навантаження на обмінний курс гривні і лише посилює «доларизацію» економіки. Експерти кажуть, що для стабілізації курсу потрібно розвивати виробництво, експорт, займатися інвестиціями. Тільки так можливо збільшити притік валюти і покращити платіжний баланс країни, а отже, реанімувати економіку. Однак, на жаль, охочих інвестувати в Україну небагато. Потенційні інвестори розуміють, що, доки в нас не нормалізується політична та економічна ситуація, втрати неминучі. Тому й не хочуть ризикувати. До негативних моментів додається ще й безвідповідальність політиків, які не лише не готові реально боротися з корупцією, але й самі її продукують. У хворому організмі, ураженому корупцією наскрізь, із відсутньою системою правосуддя та забезпечення належного правопорядку полікувати економіку непросто. У 2016 році комунальні тарифи зростатимуть як мінімум тричі: з 1 березня — на електроенергію, з 1 квітня — на газ, із 1 вересня — знову на електроенергію. Це теж відповідно позначиться на вартості товарів. Новий березневий тариф буде вищим за попередній на 25 відсотків. Зокрема, 1 кВт/год обійдеться у 57 копійок при загальному споживанні до 100 кВт/год на місяць, а при споживанні понад 100 кВт/год — у 99 копійок. А якщо ви споживаєте понад 600 кВт/год, то доведеться платити вже по 1,56 гривні. Такі розцінки встановлені як для міського, так і для сільського населення, у тому числі й для тих, хто послуговується електроплитами. Єдина відмінність — для села «стеля» становитиме не 100 кВт/ год, а 150. Для користувачів електрообігрівних установок тарифи зміняться таким чином: при загальному обсязі споживання до 3600 кВт/год на місяць 1 кВт/год коштуватиме 57 копійок, а при споживанні понад 3600 кВт/год — 1,56 гривні. Наступне підвищення відбудеться з 1 вересня 2016 року, ще одне — з 1 березня 2017 року. Крім того, з квітня можуть підвищити ціну на газ для населення в 1,5 раза — до 5,5 тисячі гривень за 1 тис. куб. м. А ще березень «потішив» нашого споживача підвищенням акцизних ставок на алкоголь. Акциз на пиво зріс удвічі, на горілку — на 50 відсотків, на слабоалкогольні напої — одразу на 300, а на тютюнові вироби — на 40 відсотків. Як пояснили експерти, в реальних цифрах це означатиме, що пляшка пива в середньому має подорожчати на 1,5—2 гривні, горілки — десь на 15 гривень (мінімальна ціна півлітрової пляшки горілки — близько 70 гривень). За шампанське тепер в середньому треба викласти близько 68,5 гривні. Значно зростуть у ціні напої типу «Ром-кола», «Джин-тонік» тощо. Цигарки в середньому можуть подорожчати на 3—5 гривень за пачку. Ні для кого не секрет, що зростання тарифів для населення та акцизних ставок є однією з основних умов МВФ. Ця міжнародна кредиторська інституція рекомендує підвищувати їх поступово, у кілька етапів, протягом кількох років до економічно обґрунтованого рівня. Але чому наші урядовці при цьому не відстоюють головну позицію: хоч якось врахувати рівень доходів наших громадян?
