Висіяне таким чином насіння має майже стовідсоткову схожість, стверджує лучанка Марія Фень (на фото)...
Висіяне таким чином насіння має майже стовідсоткову схожість, стверджує лучанка Марія Фень (на фото)
Євгенія СОМОВА
ПРИБОРКАЛА ПІВДЕННИХ «МЕШКАНЦІВ» У справжніх дачників, городників весна розпочинається ще взимку. У лютому в них посівна. Тож на підвіконні у Марії Талимонівни Фень уже тягнеться до сонця міцненька розсада болгарського перцю, помідорів. Ще трохи і можна пікірувати. Південний «мешканець» перець — овоч із характером. Від його примх — то зав’язь скине, то починає підгнивати, то плоди вродяться кривобокі — потерпав не один дачник. Не всім вдається подружитися з ним. А Марія Талимонівна змогла. Уже не перший рік збирає гарні врожаї. Секрет їх у тому, щоб вчасно висіяти насіння на розсаду. На власному досвіді переконалася, що найкраще це робити наприкінці січня чи на початку лютого. А вже у другій половині травня, коли мине загроза заморозків, пересаджує у відкритий грунт. Не відразу, а таки подружилася і з баклажанами. — Торік особливо гарні вдалися, — тішиться. — Як на підбір — великі, тугенькі. Літо було для них сприятливе, сонячне. Синенькі Марія Талимонівна вирощує теж розсадним способом. Цього року запізнилася із сівбою. Тож розраховує взяти у братихи. А ось розсаду огірків буде мати свою. Висіяла їх у… тирсу, добре пропаривши її окропом. Накрила тканиною і поставила на теплу батарею. Через три дні насінини ожили, проклюнулися паростки. Висіяне у тирсу насіння дає майже стовідсоткову схожість, переконує жінка. Радить брати польське, воно краще проростає. Добре себе зарекомендували і Шремські, Аякс, Торіс. Серед сортів огірків, які садить, найулюбленіший Маша. Він ранньостиглий, стійкий до хвороб. Експериментує і з ранньою картоплею. Перший врожай (садить бульбу вже пророщеною) збирає у травні, другий — у вересні. — Висаджую в липні після того, як зберу часник, — ділиться секретами. — Беру ранні сорти — Рів’єра, Санте, Билинка. Під ранню бульбу жінка готує грядки ще з осені — вносить солому, перекопує, накриває плівкою — і навесні має дешевий перегній. Солома швидко розкладається, робить грунт пухким і родючим. У збагаченій таким перегноєм землі швидко розмножуються грунтові бактерії, хробаки. Вони не лише переробляють органіку, а й постачають її потрібним для розвитку рослин азотом. Шматочок землі на околиці міста забезпечує Марію Талимонівну і городиною, і фруктами, і ягодами. Вирощує ожину (привезла її аж з Криму), кілька сортів малини, а ще — різноманітні салати, пряні трави — базилік, тим’ян.
КОЖЕН ТОРТ — ШЕДЕВР Моя співрозмовниця любить експериментувати не лише з рослинами, а й із тістом. Випікає різноманітне печиво, торти для рідних, знайомих, подруг. Робить це швидко (має добре «набиту» руку, бо ж 32 роки пропрацювала на кондитерській фабриці) і, що головне, з душею та фантазією. Щоразу вигадує щось нове — оригінальний рецепт чи оформлення. Весільні торти виготовляє за європейськими стандартами — багатоповерхові, з «колонами». — Племінниці Вероніці було п’ять рочків. Попросила спекти їй «з котиком, зайчиком і лисичкою». Довелося ставати скульптором, ліпити звірят, — каже жінка. — Добре, що є мастика. Вона еластична, як пластилін, і їстівна. Працювати з нею легко. До її складу входить кілька компонентів — цукрова пудра, желатин, барвники, ароматизатори… Марія Талимонівна прихильниця натуральних. Для кольору, коли виготовляє троянди, додає у масу каву. Любить декорувати торти живими квітами. До речі, вона — автор «Жіночих примх», торту, який ось уже 20 років користується неабияким попитом. — З’явився він напередодні 8 Березня, — згадує. — Тоді в центрі міста відкривався наш фірмовий магазин. Хотілося представити нову продукцію. Розробили рецептуру торта. Складники я підбирала на свій смак. Запущений у виробництво торт користувався шаленим попитом. Його найбільше замовляли магазини. За технологією, розробленою Марією Фень у співпраці з колегами, на фабриці виготовляли й торти «Чарівниця», «Зимова вишня», «Луцький», «Гвоздика», «Волинська фантазія»… За золоті руки, дизайнерський смак друзі називали Марію Талимонівну «кондитерським поетом». Її неодноразово визнавали кращою за професією. Роки роботи на фабриці жінка згадує з ностальгією. То був найкращий період у її житті. Фабрику тоді очолювала ініціативна й енергійна, закохана у кондитерську справу Марія Журавльова. Під її керівництвом підприємство щороку нарощувало обсяги виробництва, розширювало асортимент продукції. Щодня з конвеєра сходило майже 40 тонн солодощів. З них більше трьох тонн — торти. — Відправляли їх у всі міста України, — згадує співрозмовниця. — І навіть у їдальню Кабміну. Волинські солодощі користувалися попитом і в Росії, Чехії. Виготовляли їх за існуючими тоді стандартами, так званими ГОСТами, з натуральної високоякісної продукції. Тож довкола фабрики завжди витали запаморочливі аромати. Продукцію замовляли на весілля, дні народження, інші пам’ятні дати. Якось, згадує Марія Талимонівна, їй з колегами довелося оформляти велетенський святковий торт на ювілей одного з профтехучилищ міста. Для його транспортування замовники виготовили спеціальні ноші. Майстриня любила свою роботу. Думала допрацювати на фабриці до пенсії. Але після роздержавлення підприємство перейшло до приватного власника, з методами роботи якого жінка була не згідна, і тому розрахувалася. «Залишилася без роботи, зате з чистою совістю», — сумно жартує.
РЕЦЕПТ «ЖІНОЧИХ ПРИМХ» ВІД МАРІЇ ФЕНЬ Для одного коржа (а їх має бути 4): 3 яйця, по 1/4 склянки цукру, борошна, столова ложка згущеного молока, 20 г масла, 5 г соди, погашеної лимонною кислотою. Замісити. У перший додати 2 столові ложки маку, в другий — стільки ж горіхів, у третій — столову ложку какао, четвертий — 60 г родзинок. Спекти коржі, перемазати кремом із згущеного молока і масла, просочити їх коньяком і цукровим сиропом.
