Любов моя таки остання
Колись відплаче до кінця.
І серце вірить, на прощання
Колись відплаче і душа...
Людмила ВЛАСЮК
Любов моя таки остання Колись відплаче до кінця. І серце вірить, на прощання Колись відплаче і душа. І травень знову — час розлуки — Зійде у крапельках дощу. І як тепер тебе забути? Я більш нічого не прошу. Я втратити тебе боюся. Цей страх сильніший самоти. Від щастя плачу, сліз — сміюся. Ти не прощайся. Відпусти... смт Маневичі.
