У ПЕРШОМУ КЛАСІ 38 УЧНІВ, А УРОК ТРИВАЄ 35 ХВИЛИН…

Якщо хтось думає, що у травні-червні настає гаряча пора для випускників шкіл, то він просто не мав дошкільнят. Гаряче стає саме батькам шестирічок...

Інна ПІЛЮК, інженер прес-центру ПАТ «Волиньобленерго» (на фото)

Чи то навчальних закладів поменшало, чи дітей побільшало, але навесні у міських школах чомусь поширюються розмови про вже набрані класи. Проте не взяти дитину до школи — нонсенс, тому й починається диво–дивне і для батьків, і для дітей — відбори. Кого і за яким критерієм відбирають, судити не наважуся.
Знайомий записав сина в одну зі шкіл обласного центру. Вона — серед тих, які «дорогі та хороші». Англійську поглиблено вчать. То малий у черзі більш як трьохсотий! А набиратимуть, кажуть, тільки дев’яносто дітей. Якщо у квітні вже добре читатиме, то, може, ще якось туди потрапить. А якщо ні — піде до іншої, але ж інша не така популярна… Тож тепер посилено читають усе: від афіш до цінників у магазині. А ще ж будуть тести у психолога, який питатиме дошкільня, яка вода у Чорному морі? Як готуватися до такого відбору, не вирішили. Сподіваються на удачу і знайому вчительку.
Племінниця вчиться у Нововолинську. Перший клас — і 38 дітей! А урок триває 35 хвилин. Тобто кожній дитині вчитель може приділити менше однієї хвилини! Багато залишається непоясненого, нерозтлумаченого. Дитина вчиться без ентузіазму. Знає, якщо вчора до дошки викликали, то наступних два тижні можна дуже й не старатися. Треба ж й інших тридцятьох сімох запитати.
У моєму класі Тагачинської школи, що в Турійському районі, вчилося шестеро дітей. Не знаю, як до занять готувалися вчителі, але ми вчили все і щодня. Тебе ж щоразу запитають, і то кілька разів за урок. Стояти мовчки біля дошки було як мінімум соромно. Бо ж вчительку на сільських вулицях протягом дня можна було зустріти ще разів зо п’ять, і щоразу здавалося, що вона пам’ятає твою маленьку ганьбу, як ти вчора чогось не знав. Особисто я не надто розділяю ентузіазм чиновників, які впевнені, що закриття малокомплектних шкіл якимось чином підвищить рівень освіти у школах з більшою чисельністю дітей. Це зекономить гроші, але чи дасть кращі знання?
Днями дізнаюся, що сім’я Торчило з села Стара Лішня, що поблизу Нововолинська, збагатилася одразу на двох призерів всеукраїнських олімпіад. Восьмикласник Андрій зайняв друге місце на олімпіаді з фізики, а десятикласниця Таня — перше з географії. Тепер дівчинка готується до відбору на міжнародну олімпіаду, що пройде в Японії. А ще вона виграла конкурс на безкоштовне навчання в університеті міста Бохум, що у Німеччині. Їхній тато — шахтар, мама — вчитель української мови та літератури.
Усі  ми хочемо мати розумних, всебічно розвинутих дітей. Але запорука цього — не модна школа, а хороший вчитель і розуміючі батьки. Не школа з новим дахом чи знайомим директором є показником якості навчання. Єдине, що вплине на вашого першачка, — це перша вчителька. І її варто не вибирати, опираючись на розповіді сусідок чи випадково почуті думки зовсім незнайомих людей. Її варто зрозуміти, відкрити для себе, і тоді вона відкриється вашій дитині. І байдуже, де розташована ця школа: у віддаленому селі чи в самому центрі столиці. Літери і цифри діти вчитимуть і там, і там абсолютно однаково. І читатимуть однакові слова. Та й істинам їх учитимуть однаковим.