Серед жіночого багатоголосся української літератури працівники Локачинської центральної районної бібліотеки обрали чотири постаті...
Серед жіночого багатоголосся української літератури працівники Локачинської центральної районної бібліотеки обрали чотири постаті: волинянок Ніну Горик і Валентину Штинько, Світлану Талан із міста Сєвєродонецька, що на Луганщині, та Ніну Фіалко з Тернополя (на фото)... Землячки, відгукнувшись на запрошення, приїхали на зустріч, яку організатори назвали «Жіночі голоси рідної літератури», а зі Світланою Талан і Ніною Фіалко спілкування відбувалося за посередництвом скайп-зв’язку. Тут особливих зусиль доклав бібліотекар з інформаційних технологій Олександр Киричук
Валентина СЕРГІЄНКО
Автор сценарію та ведуча вечора бібліотекар читального залу Ганна Марчак ознайомила присутніх із творчим доробком гостей. Якщо журналіст і письменник Валентина Штинько, з діда–прадіда локачанка, постійно звітує перед земляками, представляючи свої нові твори, то заслужений учитель України, поетеса Ніна Горик зустрічалася тут із читачами вперше. Про себе Ніна Петрівна розповідала переважно рядками поезій зі збірок «Волинь моя, воле», «Територія слова», «Айстри», «Повернення мавки»… А ще вона — автор дитячих книжок, посібників з української літератури, методичних публікацій у журналі «Дивослово», адже літературну діяльність поєднує із викладацькою у Луцькому педагогічному коледжі. І це її студенти зачитувалися романами Світлани Талан, вивчаючи сучасну українську літературу. Тож віртуальна зустріч із автором була хоч і несподіваною, проте цікавою і взаємозбагачувальною. Світлана Олегівна розповіла, як працювала над романом «Оголений нерв»: писала про те, що відчувала, що бачила на власні очі, здригаючись від пострілів, страждаючи від моторошного безлюддя міста, в якому ще вчора вирувало життя. Розповіла і про те, як виник задум роману «Не вурдалаки», у якому йдеться про особливе покоління — дітей війни, серед яких були і її батьки. У 2012–му цей твір був відзначений на Міжнародному конкурсі «Коронація слова», а наступного року побачив світ українською та російською мовами у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» (Харків). А вперше Світлана Талан стала лауреатом «Коронації слова» у 2011 році з романом «Щастя тим, хто йде далі», який отримав ще й відзнаку від фонду Олени Пінчук «Анти–СНІД» «За найкращий роман на гостросоціальну тему». Він був виданий у тому ж харківському видавництві під назвою «Коли ти поруч» і розійшовся рекордним тиражем — 80 тисяч примірників. У Ніни Фіалко — своя літературна доля. Родом вона із Черкащини, після навчання у Кам’янець–Подільському технікумі харчової промисловості була скерована на роботу до Тернополя і 36 років працювала у закладах громадського харчування. Про те, щоб стати письменником, і не думала. Писати почала уже після виходу на пенсію. І нині, як зізнається, її «творча кухня» особлива. Пише лиш восени і взимку, бо влітку зайнята дачею та онуками. Проте такий режим роботи не завадив Ніні Фіалко стати автором романів «Кохання з першого погляду», «Дві обручки», «Зламані жоржини», «Повертайтесь, журавлі, додому», «Хочу в Тарасюківку», «Коли брати стають ворогами». У цьому творі письменниця аналізує та осмислює причини українсько–російського протистояння не лише в контексті нинішнього конфлікту, а й через призму історичного минулого двох народів, яких так довго називали «братами». Під час зустрічі присутні мали змогу не лише спілкуватися з письменницями, а й переглянути буктрейлери (відеоролики) на книги Валентини Штинько «Наречена Гетьманича» та Ніни Фіалко «Зламані жоржини». Нових творчих успіхів її учасникам побажали заступник голови Локачинської райдержадміністрації Наталія Сафронова, директор бібліотеки Людмила Мариняк.
