Що навколишні барви та втіхи мають свою принаду лише тоді, коли нічого не болить, відомо кожному. А варто навіть зубу нагадати про себе — і вже білий світ не милий. Тоді єдиний порятунок – до лікаря. Якому звикли беззастережно довіряти, бо ж ціна наших взаємин – здоров’я, а то й життя.
Але суспільні процеси останнього десятиліття, поставивши інертну та громіздку систему охорони здоров’я на межу виживання, негативно відбилися і на стосунках між лікарями та хворими. Медицина через відсутність необхідних коштів не може нині забезпечити повноцінного безплатного лікування, а пацієнти, дезорієнтовані тим, чому вони, скажімо, повинні в стаціонарі лікуватися придбаними за власний кошт препаратами та відпочивати на принесеній з дому білизні, почали вважати, що лікарі на них наживаються.
Що навколишні барви та втіхи мають свою принаду лише тоді, коли нічого не болить, відомо кожному. А варто навіть зубу нагадати про себе — і вже білий світ не милий. Тоді єдиний порятунок – до лікаря. Якому звикли беззастережно довіряти, бо ж ціна наших взаємин – здоров’я, а то й життя. Але суспільні процеси останнього десятиліття, поставивши інертну та громіздку систему охорони здоров’я на межу виживання, негативно відбилися і на стосунках між лікарями та хворими. Медицина через відсутність необхідних коштів не може нині забезпечити повноцінного безплатного лікування, а пацієнти, дезорієнтовані тим, чому вони, скажімо, повинні в стаціонарі лікуватися придбаними за власний кошт препаратами та відпочивати на принесеній з дому білизні, почали вважати, що лікарі на них наживаються. Справді, сьогодні маємо ситуацію, коли лікарняний заклад фінансується незалежно від того, чи є в ньому пацієнти, в якому обсязі і якої якості надається допомога. З виділених бюджетних коштів 80 відсотків витрачається на зарплату медичному персоналу та комунальні платежі. І лише за 20 відсотків грошей, які залишаються, придбаються ліки, харчуються хворі в стаціонарі тощо. До речі, в Україні, порівняно з близьким і далеким зарубіжжям, госпіталізується найбільше людей. І проводять вони на лікарняних ліжках часу більше, ніж деінде. Але оскільки не отримують належного лікування, то й здоров’я їм від цього не додається. Уряд Віктора Януковича поставив у програмі своєї діяльності завдання значно поліпшити медичне обслуговування населення, зробити його високоякісним та ефективним. Уже стовідсотково профінансовано сферу охорони здоров’я згідно з бюджетними передбаченнями. Майже півтора мільйонам медичних працівників країни підвищена заробітна плата: з 1 травня — на 17,9, а з 1 липня – на 12,1 відсотка. Визнавши головним у своїй роботі людський фактор, Кабінет Міністрів намічає відповідно змінити пріоритети і щодо фінансування медицини. Гроші будуть закріплюватись не за лікарняним закладом, а за окремою людиною, на оздоровлення якої державою виділяється 150 гривень на рік. Передбачається, що кошти зберігатимуться у сімейного лікаря, спеціаліста широкого профілю, який замінить нинішнього дільничного. Цей лікар, постійно стежачи за нашим здоров’ям, буде визначати, яку форму лікування при потребі застосувати – профілактичну, поліклінічну чи стаціонарну. І за все розраховуватиметься з спільної каси. Така модель медичного обслуговування уже діє в деяких районах Житомирської, Львівської, Полтавської областей. А яка гарантія, може запитати читач, що сімейний лікар, який економитиме гроші, наприклад, обов’язково госпіталізує людину, коли це буде потрібно за життєвими показаннями. Та в тому гарантія, що в іншому разі хворого на лікарняне ліжко доставить швидка допомога, а платити за все доведеться тому ж сімейному лікареві. Лікарня ж отримуватиме плату лише після того, як хворому буде надана медична допомога, що забезпечила позитивний результат. Для визначення якості лікування, критеріїв якої досі, як не дивно, не існувало, уряд доручив Міністерству охорони здоров’я розробити стандарти обов’язкових дій лікаря, використовуваних ним ліків та препаратів при тому чи іншому захворюванні. Поліпшенню ситуації в сфері охорони здоров’я сприятиме й перехід від бюджетної до бюджетно-страхової медицини. Відповідний законопроект уже пройшов у Верховній Раді два читання. Ним передбачається, що своїх працівників страхуватиме роботодавець – фірма, підприємство, організація, а непрацездатне населення — держава. Гроші з страхового фонду також будуть зосереджуватись у сімейного лікаря. Для населення лікування було і залишиться безкоштовним. А от якість його поліпшиться. Звичайно, хочеться, щоб це було вже завтра. Але в настільки життєвоважливій сфері, якою є медицина, потрібна виваженість і послідовність дій. Саме так і діє, реалізуючи свою соціальну програму, уряд Віктора Януковича. Клавдія Малущенко.
Справді, сьогодні маємо ситуацію, коли лікарняний заклад фінансується незалежно від того, чи є в ньому пацієнти, в якому обсязі і якої якості надається допомога. З виділених бюджетних коштів 80 відсотків витрачається на зарплату медичному персоналу та комунальні платежі. І лише за 20 відсотків грошей, які залишаються, придбаються ліки, харчуються хворі в стаціонарі тощо. До речі, в Україні, порівняно з близьким і далеким зарубіжжям, госпіталізується найбільше людей. І проводять вони на лікарняних ліжках часу більше, ніж деінде. Але оскільки не отримують належного лікування, то й здоров’я їм від цього не додається. Уряд Віктора Януковича поставив у програмі своєї діяльності завдання значно поліпшити медичне обслуговування населення, зробити його високоякісним та ефективним. Уже стовідсотково профінансовано сферу охорони здоров’я згідно з бюджетними передбаченнями. Майже півтора мільйонам медичних працівників країни підвищена заробітна плата: з 1 травня — на 17,9, а з 1 липня – на 12,1 відсотка. Визнавши головним у своїй роботі людський фактор, Кабінет Міністрів намічає відповідно змінити пріоритети і щодо фінансування медицини. Гроші будуть закріплюватись не за лікарняним закладом, а за окремою людиною, на оздоровлення якої державою виділяється 150 гривень на рік. Передбачається, що кошти зберігатимуться у сімейного лікаря, спеціаліста широкого профілю, який замінить нинішнього дільничного. Цей лікар, постійно стежачи за нашим здоров’ям, буде визначати, яку форму лікування при потребі застосувати – профілактичну, поліклінічну чи стаціонарну. І за все розраховуватиметься з спільної каси. Така модель медичного обслуговування уже діє в деяких районах Житомирської, Львівської, Полтавської областей. А яка гарантія, може запитати читач, що сімейний лікар, який економитиме гроші, наприклад, обов’язково госпіталізує людину, коли це буде потрібно за життєвими показаннями. Та в тому гарантія, що в іншому разі хворого на лікарняне ліжко доставить швидка допомога, а платити за все доведеться тому ж сімейному лікареві. Лікарня ж отримуватиме плату лише після того, як хворому буде надана медична допомога, що забезпечила позитивний результат. Для визначення якості лікування, критеріїв якої досі, як не дивно, не існувало, уряд доручив Міністерству охорони здоров’я розробити стандарти обов’язкових дій лікаря, використовуваних ним ліків та препаратів при тому чи іншому захворюванні. Поліпшенню ситуації в сфері охорони здоров’я сприятиме й перехід від бюджетної до бюджетно-страхової медицини. Відповідний законопроект уже пройшов у Верховній Раді два читання. Ним передбачається, що своїх працівників страхуватиме роботодавець – фірма, підприємство, організація, а непрацездатне населення — держава. Гроші з страхового фонду також будуть зосереджуватись у сімейного лікаря. Для населення лікування було і залишиться безкоштовним. А от якість його поліпшиться. Звичайно, хочеться, щоб це було вже завтра. Але в настільки життєвоважливій сфері, якою є медицина, потрібна виваженість і послідовність дій. Саме так і діє, реалізуючи свою соціальну програму, уряд Віктора Януковича. Клавдія Малущенко.
