Цю рослину відкривали тричі
Вперше її відкрили індіанці, які високо в горах Андах побачили дивну рослину, що мала на гілках ягоди, а на коріннях — бульби. У ті далекі часи переслідувані голодом жителі цих місць змушені були їсти навіть гіркі на смак плоди.
Цю рослину відкривали тричі Вперше її відкрили індіанці, які високо в горах Андах побачили дивну рослину, що мала на гілках ягоди, а на коріннях — бульби. У ті далекі часи переслідувані голодом жителі цих місць змушені були їсти навіть гіркі на смак плоди. Незабаром люди помітили, що після того, як померзнуть, вони втрачають гіркоту. Тоді вони почали заморожувати зібрані бульби. Але як її зберігати? І тоді індіанці спробували ці заморожені, а потім відігріті й очищені плоди сушити. В такому вигляді вони добре зберігалися, відтак стали новим продуктом, який аборигени назвали чуньо. Та ось у 1536 році розвідники іспанської військової експедиції зайшли в поселення Сороката. Тубільці , побачивши чужинців, порозбігалися. У покинутих житлах солдати побачили «борошнисті корені, добрі на смак». Корені були схожі на відомі іспанцям земляні гриби — трюфелі. Цим словом вони й назвали їх. Це було друге відкриття цієї рослини. І хоча іспанці першими серед європейців дізналися про неї, про її цінність вони довідалися останніми. І винна в цьому була церква, яка оголосила заморські бульби «чортовими яблуками», заборонила їх вирощувати і їсти. Минуло понад сто років після заборони, коли французький аптекар Антуан Пермантьє засадив нею город так, щоб ніхто не бачив, і найняв загін солдатів охороняти город. Солдати вдень пильно стерегли посаджену культуру, а вночі спокійно спали. Навколишні селяни, побачивши посилену охорону городу аптекаря, вирішили, що там посаджені якісь дуже цінні рослини, і почали ночами закрадатися на город. Аптекар саме цього й очікував: він хотів, щоб люди познайомилися з корисною рослиною. Того ж літа Пермантьє подарував букет її квітів королю Франції Людовику XVI, який прикрасив ними свій фрак. Відтоді квіти стали модними, їх носили в петлицях і платили за одну гілочку до десяти золотих монет. З Франції вона поширилася в Німеччину, Польщу, Росію. Як ви гадаєте, що це за рослина? Її їдять, сік з її плодів допомагає від хвороб, гарячу її використовують для компресів.
