НЕСПОДІВАНА ПОМСТА ЗА МАТІР

Селяни Новокотова Луцького району були вражені, дізнавшись, що один з найсумлінніших працівників ТзОВ «Романів» зумисне підпалив скирту соломи
Випадок безпрецедентний: 23-річний підвожчик кормів Олександр Пекарський підпалив скирту з тюкованою соломою (це 255 тонн вартістю понад десять тисяч гривень), і як пояснив, це зробив з помсти керівництву господарства за те, що його матір було звільнено з посади начальника цеху, простіше кажучи — завідуючої ферми. У своєму вчинку хлопець чистосердечно зізнався, написав явку з повинною, — ніякого сумніву його вини не виникало ні в слідства, ні в суду, який недавно відбувся. Як і підтвердилося те, що пожежа виникла не з необережного поводження з вогнем чи від випадково кинутої непогашеної цигарки. До речі, Олександр якраз і не палить, і як твердять односельчани, рідко випиває, не гультяй.
Буває, що позитивні характеристики пишуть на підсудного із жалості, заради красного слівця, щоб не потрапив за грати. На цей раз керівники господарства і сільради не кривили душею, бо Олександр Пекарський, як сказав представник господарства Володимир Крайнік, «надзвичайно послушний, сумлінний працівник, добросовісно виконує всі розпорядження, трудиться зранку до вечора». 97 громадян села Новокотів звернулося до суду з проханням суворо не карати хлопця.
Сім’я Пекарських — бідова, батько працював токарем — тепер інвалід. Мати Віра Петрівна тривалий час працювала обліковцем, лаборантом, а останні три роки — завідуючою фермою в Новокотові. Спеціальної освіти не має, останнім часом хворіла, тож без якогось тиску з боку керівництва написала заяву про звільнення з посади. Стала рядовою працівницею на фермі, говорила, що позбулася клопоту, бо це ж треба зранку до вечора займатися громадським господарством, а тут і дома роботи вистачає. На її місце було призначено жінку з вищою освітою, економіста. Здавалось би, все владналось.
Це говорилось на людях. Але дома, очевидно (можна лише здогадуватися), точилися якісь інші розмови, хоча Віра Петрівна це заперечує. Можливо, також хтось з працівників кинув насмішкувате слівце хлопцеві. Тут слід сказати, що Олександр лікувався в районній лікарні, від служби в армії звільнений і міг взяти якісь слова матері чи «доброзичливців» близько до серця. Може, підкинули дрівець у полум’я якісь співчуваючі, з якими Олександр в той вечір випив, як каже, «небагато, 300 грамів». Мабуть, така доза для сільських випивох і є мізерною, але тільки не для сумирного хлопця.
Тож він ввечері взяв каністру з бензином і подався до скирти, не усвідомлюючи, що карає в першу чергу односельців, яким могла солома дістатись. Адже в господарстві запасів кормів достатньо. Такому спокійному і чесному хлопцеві навіть приховати свій вчинок не вдалося. Адвокат Анатолій Олексюк на суді аргументовано говорив, що це винятковий випадок і слід виявити милосердя, бо в’язниця — не для таких людей. Представник господарства Володимир Крайнік просив залишити його в селі, бо впевнений, що він частково відпрацює завдану шкоду.
З юридичної точки зору Олександр Пекарський вчинив особливо тяжкий злочин і згідно з статтею Кримінального кодексу карається ув’язненням від 3 до 15 років. Ну, а якщо згадати колишні сталінські часи, коли за взяте з поля відро картоплі давали десять років таборів, то в цьому випадку обов’язково приписали б диверсію з усіма тяжкими наслідками.
На щастя, зараз інші часи, коли розглядаються всі супутні фактори події, і покарання повинно служити для того, щоб людина усвідомила свою вину, стала на шлях виправлення. Адже нерідко буває, що молоді хлопці саме в тюрмі начебто стажуються в «паханів», а після цього продовжують чинити злочини, тільки вже діють обережніше.
Суддя Луцького міжрайонного суду Валерій Опейда, зваживши всі обставини, обрав міру покарання Олександру Пекарському — три роки без позбавлення волі з випробувальним терміном.
Ми поцікавились у директора ТзОВ «Романів» Віталія Заремби, як у господарстві поставились до вироку суду, адже збитки все-таки нанесено суттєві.
— А ми й не ставили питання про те, щоб хлопця посадити за грати, — сказав Віталій Миколайович, — бо враховували його бездоганну поведінку, стан сім’ї. Вірю, що Олександр буде і далі сумлінно працювати на фермі. Цей випадок ще раз показує, що самогоноваріння, пияцтво велике зло, хоча, можливо, це для наших сіл і не характерно. У нас 226 чоловік працює на різних роботах, маючи на фермі зарплату від 600 гривень і більше. Тож люди дорожать своїм місцем. Хоча з пияцтвом у робочий час боремося послідовно і в законодавчому полі. Коли б хлопця ввечері не підпоїли, біди не трапилося б.
Олександр НАГОРНИЙ.