ДОДАТКОВА ВІДПУСТКА ДЛЯ ЖІНОК

«Яка тривалість додаткової оплачуваної відпустки для жінок, які мають двоє і більше дітей до 15 років?» — цікавиться Людмила Терета з смт Шацьк.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, котра працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, а також батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, котра взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих. А за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки, що передбачені вказаною нормою, її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів. Таким чином особі, яка має дві і більше підстав для отримання відпустки, може надаватись відпустка тривалістю 14 календарних днів.

ЯКИЙ ПОДАТОК СПЛАЧУЄ ПІДПРИЄМЕЦЬ?
Микола Васильчук, житель смт Маневичі, працює на підприємстві, а в позаробочий час займається підприємництвом. «Я сплачую єдиний податок, але з мене вираховують також податок на підприємстві. Чи це законно?» — запитує наш читач.
Починаючи з 1 січня 2004 року, відповідно до п. 7.1. ст. 7 та п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка прибуткового податку, який утримується за будь-яким місцем роботи працівника, становить 13 відсотків, а з 1 січня 2007 року становитиме 15 відсотків.
Що стосується підприємницької діяльності фізичної особи, яка є платником єдиного податку, то така особа сплачує визначену ставку цього податку, встановлену відповідно до виду підприємницької діяльності.
Таким чином, сьогодні приватний підприємець, що є платником єдиного податку, а крім того — найманим працівником, сплачує прибутковий податок за місцем роботи в розмірі 13 відсотків від прибутку, а у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльності — встановлену для нього ставку єдиного податку. В окремих випадках зменшення податкового навантаження на таку особу слід з’ясувати доцільність продовження своїх відносин з роботодавцем на підставі угоди, але вже як із суб’єктом підприємницької діяльності.

І НА СОЦІАЛЬНІ ВИПЛАТИ Є СПАДКОЄМЕЦЬ
Жителька с. Мельники Шацького району Євгенія Іванина в листі до редакції пише, що суд задовольнив позов її чоловіка про стягнення грошей за комунальні послуги, які належать учителям. “Чоловік помер і на цій підставі мені відмовили виплатити гроші. Виконавчий лист повернули до суду. Але ж це не були особисті гроші позивача, нині покійного”,— пише наша читачка і просить дати їй роз’яснення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у випадку смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони — юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.
Згідно із ст. 106 Цивільного процесуального кодексу України в разі вибуття однієї із сторін у спірному або встановленому судом правовідношенні суд допускає у всіх стадіях процесу заміну відповідної сторони її правонаступником. Відповідно до 1227 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини.
Із викладеного випливає, що дружина має право одержати соціальні виплати, які належали її чоловіку як спадкодавцеві.
Вона повинна звернутися до суду, який розглядав справу, із заявою про заміну сторони правонаступником. У випадку, коли суд проведе таку заміну, вона як правонаступник має право звернутися в органи державної виконавчої служби із вимогою про стягнення боргу на її користь.