Подружні пари, яких зібрала на традиційну зустріч “50 золотих літ” голова правління обласного Фонду милосердя і здоров’я Лідія Тарасюк, зуміли зберегти своє почуття таким же чистим і ніжним, як білопінний цвіт яблунь, котрі квітують цієї пори...
Подружні пари, яких зібрала на традиційну зустріч “50 золотих літ” голова правління обласного Фонду милосердя і здоров’я Лідія Тарасюк, зуміли зберегти своє почуття таким же чистим і ніжним, як білопінний цвіт яблунь, котрі квітують цієї пори. І нині чоловіки дивляться закохано на своїх дружин, а на запитання анкети, яку підготувала Лідія Іллівна, відповідають, що кохають, як в юності. На зустріч приїхали 26 подружніх пар з Горохівського, Іваничівського, Рожищенського, Ківерцівського, Луцького районів, а також обласного центру і міста Нововолинська. Линули хвилюючі спогади про першу зустріч, прожиті роки, радощі і труднощі, які завжди ділили навпіл. Більшість одружувались у роки, коли країна заліковувала повоєнні рани. Тож і весілля були скромними, але, як сказали Володимир Гордійович та Ірина Ананіївна Карабани з села Усичі Луцького району, від цього не менш пам’ятними. П’ятдесят років тому вони поєднали свої долі. Дивлячись на це ще й досі примітне подружжя, уявляєш, якою гарною парою були у юності. На їх шляху траплялось чимало труднощів, горя — пережили смерть двох дорослих дітей, та, підтримуючи один одного, вистояли. А допомагала, кажуть, робота. Вони віддавалися їй сповна. 36 років пропрацював Володимир Гордійович завклубом, а Ірина Ананіївна у місцевому колгоспі — рахівником, завскладом. Та й після виходу на пенсію ще 12 років ходила на роботу. Сьогодні подружжя тішиться внуками, правнуками, яких має вже двоє. У квітні відсвяткували “золоте” весілля й інші учасники зустрічі — подружжя лучан Багнюків. А ось турійчани Бубели — 16 травня. Познайомилися майстровитий хлопець Василь з юною агрономкою Мотею у клубі села Новий Двір. То було кохання з першого погляду. Про таке подружжя, як Бубели, кажуть: народжені одне для одного. Усе життя прожили у мирі і злагоді. За 50 років жодного разу, як каже Василь Степанович, “серйозно не посварилися”. Питання, хто в домі господар, яке нерідко розлучає сім’ї, у них не виникало. Не було й поділу на чоловічу і жіночу роботу. Усе робили разом. Життя батьків стало гарним прикладом для доньки Валентини. І свою сім’ю вона будує на їхніх життєвих принципах, основні з яких — любити і поважати, розуміти один одного. “Любов тримає батьків у житті, додає сил і наснаги до праці,”— казала, бажаючи найдорожчим людям здоров’я і довголіття Валентина Василівна. Загалом у Турійському районі в цьому році “золоте” весілля відзначить 37 пар. Чимало цікавих життєвих історій можна було почути на зустрічі, бо ж зібралися ті, які у парі разом прожили 50 і більше літ, які вміють дорожити отим трепетним почуттям, що зародилося у юності. Для них співали учасники художньої самодіяльності Луцького базового медичного коледжу, тріо Фонду милосердя і здоров’я “Росинка”. Був тут, як і на справжньому весіллі, пишний, з традиційними лебедями коровай. Його спекли учні з Луцького кооперативного технікуму. А ділив коровай під весільні пісні Героя соцпраці з Теремного Марії Муляр, котра недавно відзначила своє 80-річчя, весільний староста — голова обласної ветеранської організації Микола Капітоненко. Євгенія СОМОВА. На фото: Мотря Корніївна і Василь Степанович Бубели напередодні “золотого” весілля.
