Диктофон став моїм маленьким робочим серцем: не можу вийти з дому, не впевнившись, що він у сумці. Часто не в журналістських розмовах думаю: треба вмикати...
Диктофон став моїм маленьким робочим серцем: не можу вийти з дому, не впевнившись, що він у сумці. Часто не в журналістських розмовах думаю: треба вмикати... І таки записала потай кілька монологів — надто соковитими вони були, аби не зберегти. За 5 років у диктофоні назбиралося чимало цікавого: анекдот від актора, вірш від письменника, для мене складений, пісні, наспівані фольклорними колективами, лайка від телеведучого, власні випадково записані телефонні розмови, навіть муркотіння кота. Коли виникає спокуса поскаржитися на нудне життя, згадую голоси, які живуть у диктофоні, зізнається журналістка Ярослава Тимощук.
