Я знаю не всіх у цій компанії, тому дивуюся, коли всі сміються з того, що в Андрія скляне око, а найдужче — то сам Андрій...
Я знаю не всіх у цій компанії, тому дивуюся, коли всі сміються з того, що в Андрія скляне око, а найдужче — то сам Андрій.
Він придумує різні дотепи й наче вичікує, щоб друзі зреагували з гумором. Уже пізніше зрозумію, коли мені розкажуть: це сталося на Майдані в найгарячіший день лютого. Покажуть фотографію із польської клініки, де Андрій усміхається, позуючи зі штучним оком у руці. Я прочитаю: це неусвідомлений психологічний захист для людини, котра пережила щось страшне. Треба робити вигляд, наче все гаразд, а тому – всміхатися, бо що може бути звичніше? Один Бог знає, чого Андрієві вартують ці усмішки, але поки вони є — хлопець перемагає. У «веселій» компанії побувала Ярослава Тимощук.
