Перегорнула календарний листочок, і серце зайшлося болем: 11 червня, сьогодні у мами день народження, сьогодні їй виповнилося б 85, але доля вділила на п’ятнадцять літ менше… Щороку в цю пору довкола нашої хати буйно квітли півонії — білі, рожеві, бордові… А цьогоріч, мабуть через ранню весну, відцвіли раніше…
Перегорнула календарний листочок, і серце зайшлося болем: 11 червня, сьогодні у мами день народження, сьогодні їй виповнилося б 85, але доля вділила на п’ятнадцять літ менше… Щороку в цю пору довкола нашої хати буйно квітли півонії — білі, рожеві, бордові… А цьогоріч, мабуть через ранню весну, відцвіли раніше…
Я принесу тобі, матусю, інші квіти. Хочеш — троянди або гвоздики, жовті лілійники чи просто польові волошки… Ти завше згадувала про них, коли оповідала про перший день війни у далекому 1941–му, і про пораненого солдата, якого ви знайшли у житі з бабою Варваркою… Коли б ти знала, рідненька, скільки їх, зранених–скалічених, ходить по нашій землі тепер, а скількох матері не дочекалися зі Сходу! Бо мусимо боронити Україну… Та, мабуть, я даремно втішаюся, що не довелося тобі звідати цього нашого спільного болю, бо ж із небес, либонь, усе видно і чути… Он які вони високі, не по–літньому студені й непідкупні. Чомусь здається мені, що коли б люди частіше відривалися від буденних справ й уважно дивилися в небо, то менше б робили глупоти й дурниць на землі. З днем народження, мамо!
