Стулив день крила — і пішов у ніч.
А ти прийшов некликаний, нежданий...
Євгенія НАЗАРУК
Стулив день крила — і пішов у ніч. А ти прийшов некликаний, нежданий, Приклався подорожником до рани, Струсивши втому із похилих пліч. А ти прийшов. На скронях сивина. І я не та... В зіницях смуток неба. — Казав тобі: не зможу я без тебе. Для мене ти, як і колись, одна. Як проженеш, то сяду на поріг І вже, їй-богу, не піду нікуди. І байдуже мені, що скажуть люди. Я не для них оцю любов беріг.... Торкались губи до твоїх сивин. Вставало сонце. В гості йшло до світу. Була щаслива в цім осіннім літі. Ти був для мене, як колись, один. с. Лище Луцького району.
