ДОЗВОЛЬ МЕНІ НЕ ДУМАТИ

Дозволь мені не думати про тебе. Зачеплена за тебе думками, втрачаю себе. Дозволь мені не думати…

Ші МУР

Дозволь мені просто дивитися в твої очі. Відчувати тепло і запах твоєї шкіри.
Вкривати тебе поцілунками. Мати тебе в собі.
Дозволь мені побути справжньою.
У відкритому морі своїх почуттів. Без жодного дна. І без видимих берегів.
Дозволь відображати тебе в своїх очах. Милуватися тобою. Торкатись до тебе.
Дозволь забути про всі умовності, правила і обмеження. І про час, який, лиш ми зустрілися поглядами, почав відраховувати секунди до того, що буде після.
День. Ніч. День. Ніч… Цього не спиниш. Але можна спробувати забути про все. Поринувши в безодню пристрасті і відчуттів.
Як добре, що ти ні про що не питаєш. Не потребуєш відповідей. Не знаєш моєї мови.
А я – твоєї.
І як це – важко – мовчати…
Знаєш… Бог, коли творив тебе, був закоханий. Тому в тебе – такі очі. Тому ти – настільки гарний. І тому в тобі – стільки світла.
Відчуваю тебе так глибоко. В своєму серці. В своїх мріях. В своєму єстві.
Мене дивує, що я тебе не соромлюсь. Здалася тобі. Віддаюся. Належу тобі – безборонно.
Мій Чінгісхан… Дикий і ніжний завойовник мого світу. Чужоземний загарбник моїх мрій.
Побудь зі мною. Біля мене.
Я знаю – усе скінчиться. Тут і зараз. Ти зникнеш. Як зникає роса під промінням вранішнього сонця. Як зникають сліди на прибережному піску. Море змиває їх, поглинаючи всі ознаки перебування в часі і просторі всього – людей, подій, епох…
Море вічне. А ми – ні. Ми – просто сліди на піску…
Лиш у моїх спогадах цілуватиму тебе.
Тішитимусь тим, що ти є на планеті Земля.
Такий.
Хоч і далеко.
Так, я згадую.
Я все ще згадую. Про тебе. Про твої очі. Про твої доторки і цілунки.
Дозволь мені не думати.
Але не дозволяй забути…