«НАШІ ПОМІДОРИ БЕЗ ХІМІЇ, БО НЕ ХОЧЕМО ТРУЇТИ САМІ СЕБЕ»

Біля ящиків із величенькими томатами Тетяни Вощини (на фото) завше юрмляться покупці. За кілька років ратнівчани переконалися, що продукція з родинних теплиць Вощин безпечна навіть для малюків. Адже молоді господарі не обробляють грядки хімічними препаратами. Користуються винятково бовтанкою з води, кисляку та йоду

Оксана КУЦИК

– Якщо обприскувати гербіцидами, це призведе до зниження врожайності на 30%. Та й для чого труїти самих себе? Воно нікуди звідси не дівається, а коли працюємо у теплицях, то цим же й дихаємо, — каже Тетяна Михайлівна.
Вона з чоловіком і двома дітьми переїхали на Волинь із Дніпропетровщини у 2011 році. Рішення далося непросто. Річ у тім, що Тетяна та молодший син мали алергію на амброзію. Мучилися страшно, тому після чергового нападу продали майно та переселилися на батьківщину Тетяни.
— Я з 16 років жила у Нікопольському районі. Там здобула освіту, влаштувалася на роботу, вийшла заміж. Працювали з чоловіком на державних роботах, отримували мізерні зарплати. А моя колега вирощувала помідори, мала непогані прибутки. Ми з Євгеном теж вирішили ризикнути, — пригадує Тетяна.
У перший рік Вощини посадили 1300 кущів. Місячна зарплата тоді була 110 гривень, а на помідорах за сезон заробили 13 тисяч! Агротехніку вивчали років п’ять, не соромилися розпитувати, радитися, консультуватися.
— Коли їхали на Волинь, металеві каркаси теплиць забрали з собою, — каже Тетяна. — Їх чоловік майстрував власноруч, а продали б за безцінь.
Після приїзду на Ратнівщину у молодої жінки почалася депресія. Бо проміняли добротний будинок з вигодами на стареньку хатину. Щоб у голову не лізли дурні думки, взялися облаштовувати теплиці. Добре, що місця на обійсті не бракувало.
— На Сході збирали з куща 6 кілограмів помідорів, на Волині — три. Тут менше сонця: на Дніпропетровщині плівку на теплицях міняли раз на два роки, а тут вона служить чотири. Сорти ті ж самі — Анталія та Біг Біф. Насіння купуємо лише у Києві, — розповідає Тетяна.
Відпочивають Вощини хіба взимку. Хоча вже у лютому висівають насіння на розсаду. У відкритий грунт принципово не висаджують — після першого ж дощу рослини чорніють і гинуть.
Щоб томати дали щедрий врожай, Тетяна радить: як тільки з’явиться зав’язь, щотижня відщипувати по три листки з куща. А коли плоди почнуть наливатися, листя обскубати по–максимуму. Інакше плоди не почервоніють.
Цьогоріч Вощини вирощують 3100 кущів томатів на 9 сотках. Рецепт бовтанки не тримають у секреті: на відро води беруть 2—3 л сироватки і 9 крапель йоду (не більше і не менше). Півтора місяця обприскують кущі через день, зараз — двічі на тиждень.
Тим, хто вирощує помідори на відкритому грунті, Вощини нагадують: томати люблять простір. Коли кущі розростуться, їм треба багато місця. Бо іноді господині садять між помідорами огірки, зелень.
Томатні консервації — улюблені в цій працьовитій родині. Особливих секретів приготування соку, кетчупу чи соусу у Тетяни нема. З помідорів слід зняти шкірку, змолоти чи подрібнити у блендері. Приправити сіллю, перцем і варити до потрібної густоти. Найменше — дві години — і можна закатувати.

Фото Оксани КУЦИК.