Олег із Веронікою вперше побачились на пляжі влітку після закінчення школи. Дівчина справила на нього незабутнє враження. І тому, коли вони в черговий раз зустрілися, він дістав зі спортивної сумки фотоапарат, бо...
Олег із Веронікою вперше побачились на пляжі влітку після закінчення школи. Дівчина справила на нього незабутнє враження. І тому, коли вони в черговий раз зустрілися, він дістав зі спортивної сумки фотоапарат, бо, на його думку, тільки тоді фотографії мають вигляд
Sandra OLEK
Вони сіли на його мотоцикл і широко та щиро посміхнулися в об’єктив. Рука в перехожого, якого попросили їм допомогти зробити знімок, сіпнулася, тому фотографія вийшла дещо змазаною, але було добре видно, як невимушено й щиро вони посміхаються. Вероніка вступила до вузу, Олег пішов працювати на завод. Мати щодня гризла дівчину за те, що хлопець їй не пара. — Що вони, роботяги, тямлять у коханні? Ти краще глянь, як подобаєшся Костику. Костик був її хворобливим одногрупником, батько якого мав власну бензозаправку. — Не хочу дивитися. Була якось у них вдома. Попросила чаю, то він ледве чайник підняв. А Олег мене носить на руках. — На якого ляда тобі руки, які пахнуть мазутом і злиднями? Я просто наказую потоваришувати з Костиком. Ти можеш принаймні йти з ним разом з інституту — живемо ж поряд. Наступного дня Костик вродився біля неї одразу ж по закінченні занять. Здер з її плеча сумку й поніс. Недовго. Кілька метрів. До їхнього «мерcа». Водій Костикового батька гостинно відчинив перед ними дверцята. Сідаючи, вона чомусь обернулася і побачила Олега, який виходив із тролейбуса. Відштовхнула Костика, хотіла бігти за коханим. Але той одразу ж зайшов у маршрутку. Вероніка скрушно зітхнула й сіла в машину. Олег більше не приходив. Тому демонстративно їздила додому з Костиком. Дівчина знала, що скоро Олега заберуть в армію, і дуже хотіла побачитися з ним, все йому пояснити. Але їй не хотілося, принижуючись, іти до нього додому чи шукати на заводі. Раптом він з’явився сам. На перерві виник біля аудиторії і сказав: — Тікаймо! Вона вже зробила крок за ним, але в серці раптом ворухнулася стара образа: — У мене контрольна. Якщо хочеш, почекай до кінця пари. Він кивнув головою на знак згоди. В цей час висунувся Костик і вхопив за руку: — Вероніко! — зневажливо глянув на Олега. — Вже починається, кохана. Дівчина почервоніла й подивилася на Олега, який, розвернувшись, пішов до виходу. Хотіла побігти слідом, але тут почула слова однокурсниці: — Що це за чуперадло приходило до тебе? Від нього за версту мазутом тхне. Повернулася в аудиторію. А Костик дуже голосно, щоб міг почути й Олег, пояснив цікавій дівчині, що це далекий Веронічин родич, який приходив просити на пляшку. Вона довідалася, коли в Олега проводи. Прийшла під його подвір’я, терпеливо очікуючи на появу хлопця. І ось він перед нею, ступив крок назустріч, але, пригадавши болюче для себе, сказав, звертаючись до гостей, слова, які примусили Вероніку розвернутися і щодуху побігти вулицею: — Це моя далека родичка–п’яничка. Прийшла просити пляшку. … Навесні прийшов лист. Звідти випав списаний листок і фотографія блакитноокого хлопця. «Позавчора ввечері Олег загинув, допомагаючи рятувати людей під час повені. У нього я знайшов фотографію, на якій ви обоє на мотоциклі. Ти мені дуже сподобалася. Добре, що на звороті було твоє ім’я та адреса. Я хочу листуватися з тобою. P. S. Не знаю, ким ти йому доводилася. Він про це ніколи не говорив, але мені чомусь здається, що ви були не просто знайомі».
