СВІТ ВЕСЬ ПОКЛАВ БИ Я ТОБІ ДО НІГ

СВІТ ВЕСЬ ПОКЛАВ БИ Я ТОБІ ДО НІГ,
та всесвіт —
це приватна власність Бога,
я ж — лиш господар
власної тривоги
і мрійно-золотих про тебе снів.
Тій чистоті твоїй позаздрить сніг,
відкритості — усі шляхи й дороги,
а посагом краси до тебе змога
хіба що дорівнятися весні!
Усі твої достоїнства ясні
(підвладні, може,
лиш перу Толстого)
подібні до букета запашного
на скатертині часу з пряжі днів!
Прошу у тебе небагато з нього:
хоч квітку серця подаруй мені!
Микола СИДОРЧУК
с. Городище-2
Луцького району.