«Платимо за квиток як в Америці, а їздимо, як в Радянському Союзі» – священик із Волині розповів про подорож потягом
Іван Сидор із Горохова поскаржився на якість «Укрзалізниці»
Хто їздив потягом за кордоном, той знає. Вже навіть іноземці керують Укрзалізницею, але і далі їздимо, як їздили.
Потягом "Київ-Ковель" Іван Сидор їхав до Луцька. Про те, як тривала поїздка, священик написав на фейсбуці:
"5:00 ранку. +6 на вулиці, трохи більше у поїзді. Вітер дує по всьому вагоні, як на горі Говерла. Зранку на голову дівчини впав залізний прут з фіранкою "Львівська залізниця". В туалеті неможливо вмитися, бо вікно десь поділось, провалилось вниз, не закривається. Переживаєш, щоб не просквозило...
У людей уже виробився імунітет до таких умов. Правда, після таких подорожей з'являється нежить і головний біль. Чи то від неспання, чи то від протягів? Без перебільшення, після такої поїздки можна стати інвалідом, або просто можна стати не таким, яким ти був, коли заходив у вагон.
І не кажіть, що, мовляв, колись ще й не на таких їздили. Але "тоді" не витрачались мільйони і мільярди на залізницю. Стільки читаю про розвиток цього виду транспорту в Україні, а за 20 років вагони стали ще більш дирявими і шумними (все скрипить). Щоправда, тепер вони гарно пофарбовані в синьо-жовті кольори ззовні. Можливо, це лише тільки на цьому напрямку так?", – написав священик.
Також Іван Сидор додав:
З плюсів сьогоднішньої поїздки хочеться особливо згадати запах диму з дров, якими провідниця намагалася зігріти людей у вагоні. Моментами здавалось, що ти лежиш на природі, під зірками, вітер ніжно розвіває твоє волосся і десь горить багаття. От тільки зірок не видно. Але це питання часу - через такі корозії в реформах за декілька років і дах вагону прогниє.
Вже їду в маршрутці. Завершую свій твір-опис, бо пальці уже не попадають по дисплею. Не через холод, а через ями, якими рясно встелений Луцьк...".
