Учителям збільшать зарплати на 30 відсотків

Пам’ятаю, як при «стабільному» Януковичу голови сільрад скаржились, що навіть ручки на дверях до клубу не можуть замінити, бо, маючи якісь копійки на казначейському рахунку, не могли їх отримати, оскільки вони постійно блокувались. Усі гроші фактично вручну ділили в Києві...

Василь УЛІЦЬКИЙ

А оце колега із Миколаєва на зустрічі прем’єр-міністра Володимира Гройсмана із представниками регіональних ЗМІ поскаржився, що тамтешня місцева влада не встигає освоювати бюджет, який значно виріс, і навіть пішла на досі небачену річ — поклала «зайві» мільйони на депозит. Запитання було фактично компліментом Володимиру Гройсману, який вважається одним із рушіїв децентралізації, що справді дала змогу зробити місцеві скарбниці значно багатшими. Це видно із пожвавлення в останні два роки ремонтних робіт на вулицях українських міст, а подекуди і сіл.

– Держава бере на себе безпеку та оборону, виплату зарплат учителям та лікарям, а решта – це справа місцевої влади, – заявив Гройсман.

Він представляв на зустрічі проект Державного бюджету на наступний рік. І одним із його пріоритетів назвав ту ж таки децентралізацію. Хоч швидше за все зробив це, щоб просто ще раз нагадати про неї і про свою не останню роль у цьому процесі, адже якщо брати «бонус» для нових об’єднаних територіальних громад у вигляді коштів на інфраструктурні проекти, то так само, як і в 2016 році, їм виділяється один мільярд гривень. Тобто сума не змінилась, хоч кількість таких громад має зрости більш ніж удвічі (якщо, звісно, Центральна виборча комісія призначить у них вибори в грудні цього року).

– Держава бере на себе безпеку та оборону, виплату зарплат учителям та лікарям, а решта – це справа місцевої влади, – заявив Гройсман.

Щоправда, збільшується Державний фонд регіонального розвитку до 8 мільярдів, що майже втричі перевищує цьогорічний. От тільки не зрозуміло, чому у 2016–му значна частина коштів Фонду так і зостались не витраченими (на Волині станом на вересень із 91 мільйона Фонду отримали лише 27 мільйонів). Може, сподіваються надолужити до Нового року?

Іншим пріоритетом роботи уряду, тобто галузі, фінансування якої має помітно збільшитись, названо, зрозуміло, сектор безпеки. Наприклад, на зарплати військовим повинні додати 8,4 мільярда гривень. Усього ж на безпеку та оборону передбачено 129,3 мільярда або 5 % ВВП, як, до речі, і просила Рада національної безпеки та оборони України.

На більший заробіток мають розраховувати вчителі (плюс 30 відсотків) та медики (плюс 20). Неясно наскільки, але підвищити зарплату повинні також працівникам культури та викладачам ДЮСШ. Крім того, побагатшають і дипломатичні представництва України у світі — їм передбачено збільшення фінансування одразу на мільярд — із трьох до чотирьох. Треба потужніше воювати і на міжнародному фронті.

Якщо буде так, як задумав уряд, і депутати підтримають його проект бюджету, то наступного року має з’явитись одразу два нових Фонди – дорожній та енергоефективності. У першому повинні акумулювати до 40 мільярдів гривень (приблизно удвічі більше, ніж у цьому році), а у другому – 3,8 мільярда. Гройсман розуміє, наскільки болючим є в Україні питання шляхів, тому дозволяє собі трохи позагравати, «перепрошуючи» за майбутню навалу дорожньої техніки на дорогах – сподівається, що її водії пробачать швидше, ніж ями. Вибачать, вибачать, аби тільки та техніка там з’явилась…

Зараз, як відомо, мінімальна зарплата становить 1450 гривень, у грудні цього року вона буде 1600, а в грудні наступного — 1762 гривні. Пан Гройсман переконує, що 3–відсоткового зростання ВВП та деяких інших нових джерел надходжень вистачить на всі перераховані і не перераховані збільшення витрат, і що бюджет — реалістичний. Але саме тут прем’єр має найбільше критиків. Нардеп і міністр фінансів кількох урядів Віктор Пинзеник стверджує, що насправді Кабмін не зможе нашкребти стільки, скільки запланував витратити. Значить будемо нарощувати борг.

Але Гройсман під час розмови заочно опонував явно не Пинзенику, а, як мені здалось, Юлії Тимошенко, хоч жодного разу не назвав її прізвища. Лідерка «Батьківщини», як відомо, його найбільше критикує і вимагає зменшити тарифи на комунпослуги. Але прем’єр знову заявив, що зробив абсолютно правильно, коли встановив ринкову ціну на газ. Арифметика проста. Блакитне паливо дороге було завжди, але раніше за нього доплачували з бюджету (тобто з податків, які ми сплачуємо) — і за бідного, і за багатого. У 2014 році виділили аж 120 мільярдів гривень «Нафтогазу», щоб покрити різницю у ціні. А тепер, каже прем’єр, багаті платитимуть самі, а ті, кому доходи не дають змоги це зробити, — отримають субсидії. На них передбачено 50 мільярдів гривень у 2017 році. 120 мінус 50 мільярдів — економія 70 мільярдів гривень — більше, ніж заплановано виділити на військо! До того ж різні ціни на газ давали змогу красти гігантські суми (фірми–прокладки списували дешеве паливо, а насправді продавали утридорога, роблячи гроші з повітря). Тепер ці схеми перекриті.

Зрештою Гройсман не оминув і сумнозвісного кабального договору, у якому передбачалось, що Україна повинна платити за фіксований об’єм газу незалежно від того, потрібен він їй чи ні. Ще трохи такого господарювання і, вважає Володимир Гройсман, Україна могла б просто втратити незалежність. «Якби не Революція гідності, то так би і сталося», — сказав він.

Наостанок хочеться зауважити, що цей бюджет був першим за останні роки, поданим вчасно, а не під ялинку, і першим, в якому закладено планування одразу на три роки. Тож депутати мають час вивчити його, як «Отче наш». Хоч і не факт, що будуть приймати його не під олів’є…