Через людську байдужість будинок, в якому жила відома письменниця Габріеля Запольська, став руїною
Через людську байдужість будинок, в якому жила відома письменниця Габріеля Запольська, став руїною
“У Прилуцькому (колишня назва с. Ківерці), по той бік озера, що широко розкинулося край села, височіє на горбі трохи незвичайної архітектури будівля. В період Великої Вітчизняної війни вона була частково зруйнована, та незабаром громадськість села її відбудувала. Цей будинок пам’ятний для волинян: тут жила у дитинстві Габріеля Запольська. Однак, тут досі нема навіть меморіальної дошки. Про це треба подбати Товариству по охороні пам’ятників історії та культури”,— так писав у 1968 році Олекса Ошуркевич, тодішній методист обласного Будинку народної творчості, у тодішній газеті “Радянська Волинь”. І не випадково звернулися члени гуртка “Літературна криниця” Прилуцької ЗОШ І—ІІІ ступеня до цієї публікації. Це останній документ, який засвідчує, що будинок, в якому жила письменниця Габріеля Запольська, пережив війну і ще в шістдесятих роках мав свої первісні контури. За 35 років, що минули з того часу, “незвичайної архітектури будівля” стала руїною. А була вона, із спогадів односельчан, гарною, міцною — стіни метрові, крита цинковою бляхою. І була на ній у п’ятдесятих роках меморіальна дошка, яка сповіщала, що тут жила Запольська. “А прикріпила цю дошку спеціальна комісія”,— згадує Н. Ф. Корнійчук, жителька села. — Було тоді в нас справжнє свято. Потім дошки не стало. Збиралися робити музей, але не було хороших організаторів. Пізніше намагались обладнати кімнату, в якій була б виставлена експозиція про життя і діяльність письменниці. Ось що говорив і старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Олекса Ошуркевич у 1988 році: – У мене зберігся знімок, зроблений в ту пору, коли в цьому будинку було все, як то кажуть, на місці. Була і центральна споруда, і прибудова. Розташовувались тут тоді контора колгоспу, клуб. А на другому поверсі центральної споруди був склад для зерна. О. П. Павловська, вчителька місцевої школи, згадує, що в 1939 році тут була сільська рада і клуб. А в прибудові під час війни жили люди, в яких згоріли хати. А потім побудували приміщення для Будинку культури, і виконком сільської ради та колгоспна контора переселилися. І залишився будинок без господаря. Ніхто не робив ремонту, став він пусткою. Сьогодні соромно сказати, що в цьому будинку жила колись відома письменниця. Габріеля Запольська — польська письменниця, артистка, драматург, режисер, прозаїк, громадський діяч, людина великого серця. Життя, літературна і театральна діяльність її тісно пов’язані з Волинню: тут вона народилася, жила, пристрасним словом виступала проти лицемірної буржуазної моралі. Ось уже другий рік школярі вивчають життєвий і творчий шлях Габріелі Запольської. Пройшли багатьма маршрутами. Кропіткий пошук матеріалів приніс позитивний результат. Як стверджує зроблений у 1857 році витяг з книги охрещень у Луцькій парафії, Габріеля Запольська народилась 30 березня 1857 року в селі Підгайці, як дочка Вінценти Казиміра Яна Карвін Піотровського і Йозефи з роду Карських. Акт хрещення виконаний у Луцькому римо-католицькому костелі. Перший період життя провела Габріеля на Волині, яка стала улюбленим краєм дитячих літ, до яких вона часто поверталася у пізніших літературних творах. Карвін Піотровський належав до родини знатних волинських землевласників. Батько Габріелі — власник Ківерець (тепер с. Прилуцьке) і Підгаєць — був предводителем дворянства Луцького повіту. Мати — перед заміжжям — прима-балерина Варшавської опери. На Волині Запольська одержала домашню освіту. У 1868 році їде у Львів, два роки навчається у єзуїтському закритому навчальному закладі, а згодом — пансіонаті благородних дівчат. Тут почала писати перші новели. Зацікавлена театром, підписує вона у 1879 році контракт з аматорським акторським ансамблем у Варшаві, який діяв під керівництвом літератора Мар’яна Гавалевича. Вже перші виступи принесли їй славу. З’являються похвальні відгуки у рецензіях варшавських газет. Осінню 1881 року їде у Краків і під псевдонімом Габріеля Запольська розпочинає нове життя акторки і письменниці. “Я хочу жити, творити, радіти, як радіють інші, хочу страждати, хочу боротися”,— говорить вона. Творчий доробок письменниці чималий. У повісті “Мелашка” вона хвилююче розповіла про гірку долю дівчини з народу, яка стала жертвою капіталістичного міста, щедро ввела у канву твору національний колорит Волині, весільні обряди і звичаї. Героїня повісті — дівчина з села Ківерці (нині Прилуцьке), дочка наймита батька Габріелі Запольської. Її знала Габріеля ще з дитинства. Пізніше Запольська переробила повість на драму і сама зіграла роль Мелашки. Драму переклала на французьку мову і запропонувала її відомому французькому режисерові Антуанові для постановки в одному з паризьких театрів. Спочатку Габріеля виступала на сценах бульварних театрів, виконуючи другорядні ролі. Їй не вдалося підкорити Париж, доводилося переборювати стихію чужої мови. Але саме тут відбулося її становлення як актриси, яку потім тепло приймали у Кракові, Варшаві, Львові. Кращі твори Г. Запольської увійшли в золотий фонд світової літератури. В тому числі, звичайно, драма “Мораль пані Дульської”. Із вбивчим сарказмом висміяла письменниця підлу і подвійну мораль лицемірної пані Дульської, показала одночасно трагічні долі тих, хто став її жертвою. Вперше п’єса була поставлена у Кракові. Успіх її був величезним, незабаром комедія вже йшла на сценах Варшави, Львова. В Україні ця п’єса була поставлена у Самборі, Дрогобичі, Коломиї, Золочеві, Києві, Хмельницькому, Чернігові, Дніпропетровську, Одесі. У 1956 році і наш обласний драматичний театр здійснив постановку комедії. Померла Габріеля Запольська 17 грудня 1921 року. Як письменниця і театральна діячка вона зробила багато для зближення культур українського і польського народів. В одному із останніх листів до колишнього чоловіка вона писала про свою тугу за рідною Волинню: “Коли пан буде в Ківерцях, нехай пан візьме біля порогу дому пригорщу землі, щоб мені поклали на очі, коли помру... Я стільки світу бачила, але ніде моя душа не жила так повно, як на Волині...”. Учні Прилуцької школи здійснили заповіт Габріелі Запольської. 30 березня 2002 року, в день народження землячки, побували на Личаківському цвинтарі у Львові на її могилі, поклали пригорщу землі, і вирішили написати історію її родини, історію школи, історію села. І яким би доречним був у селі музей письменниці у будинку, де вона жила! Але ж не цінуємо ми по-справжньому своєї історії. Ольга РУДНИК, вчителька. с. Прилуцьке Ківерцівського району.
