Наша читачка Руслана Стахурська просить відповісти на таке запитання: чи має вона право бути опікуном 75-річної бабусі й отримувати допомогу як малозабезпечена сім’я?..
Наша читачка Руслана Стахурська з с. Літин Турійського району просить відповісти на таке запитання: чи має вона право бути опікуном 75-річної бабусі й отримувати допомогу як малозабезпечена сім’я? З подібними запитаннями звертаються до “Волині” також інші наші читачі. Опіка та піклування згідно із Цивільним кодексом України встановлюється щодо осіб, визнаних судом недієздатними чи обмежено дієздатними. Порядок призначення опіки і піклування визначається Правилами опіки та піклування, затвердженими спільним наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. Однак для того, щоб отримувати допомогу як малозабезпечена сім’я, не обов’язково встановлювати опіку чи піклування над бабусею. Така допомога надається в порядку, визначеному Законом України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 1 червня 2000 року, згідно із яким малозабезпеченою вважається сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї. На даний час прожитковий мінімум на місяць становить 342,00 грн. на одну особу, а також для: дітей віком до 6 років — 307 гривень; дітей віком від 6 до 18 років — 384 гривні; працездатних осіб — 365 гривень; осіб, які втратили працездатність, — 268 гривень. Стаття 5 Закону встановлює, що розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим, ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців і виплачується раз на місяць за місцем проживання уповноваженого представника сім’ї державними підприємствами зв’язку чи перераховується на особовий рахунок в банківській установі. Не отриману своєчасно з вини сім’ї державну соціальну допомогу можна одержати в наступному місяці, але не пізніше місяця після закінчення строку, на який вона призначена. Затримка виплати державної соціальної допомоги з вини органу, що її призначає чи виплачує, не допускається. При переїзді сім’ї в іншу місцевість виплата призначеної державної соціальної допомоги за попереднім місцем проживання припиняється. Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів. Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз’яснення порядку його оскарження.
УЧАСНИКА ВІЙНИ ВИЖИВАЮТЬ ІЗ КВАРТИРИ Учасник війни і ветеран праці Микола Коваленко, який прожив з дружиною у громадянському шлюбі більш як 17 років у її квартирі, пише, що після смерті дружини його виганяють з квартири. Перед смертю дружина написала заповіт, що її чоловік має право жити в квартирі до смерті, а потім квартира переходить у власність внучки. Однак син з невісткою не дотримуються заповіту, а вимагають, щоб Коваленко звільнив квартиру, інакше вони викинуть його речі. “Які повинні бути мої дії, щоб себе захистити?” — запитує ветеран, автор листа до редакції. Відповідно до ст. 539 Цивільного кодексу 1963 р., який втратив чинність 1 січня ц.р., заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить жилий будинок, зобов’язання надати іншій особі довічне користування будинком або певною його частиною. Це зобов’язання заноситься нотаріусом у свідоцтво про право спадкоємства. В разі наступного переходу права власності на будинок або на відповідну його частину право довічного користування зберігає силу. У новому Цивільному кодексі України, який діє з 1.01.2004 року, в ч. 2 ст. 1238 міститься аналогічна норма, якою передбачено, що на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира чи інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов’язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою чи іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність і в разі наступної зміни їх власника. Таким чином, якщо в заповіті міститься положення про надання права користування житлом іншій особі, а не спадкоємцю, — це положення повинно бути дотримане. Спадкоємці не мають права чинити перешкоди у здійсненні права користування житлом, і, незважаючи на те, чи буде продано житло, чи ні — право користування зберігає чинність у разі зміни власника. В цьому випадку доцільно попереджати потенційних власників, які, наприклад, приходять, щоб оглянути приміщення, з таким фактом, оскільки недобросовісні спадкоємці можуть його приховати. Якщо ж спадкоємці чи нові власники житла порушують право користування житлом особою, яка набула такого права внаслідок заповіту, — то в цьому випадку особа має право звернутися до суду за захистом свого беззаперечного права. Ми також хочемо сподіватись, що, можливо, ця публікація хоч трошки остудить спадкоємців покійної дружини п. Коваленка М.В. і вони не будуть чинити йому перешкод, як він пише, “дожити”.
