Оце так дівчина-краса — довга коса!
Власниця найгарнішого на Волині волосся живе у Камені-Каширському
Олександр ПРИЙМАК
У Тетяни Дрейчан при зрості 165 сантиметрів довжина волосся — 167! Це навіть трохи більше, ніж у луцької художниці-рекордсменки Жанни Миляшкевич.
Досягти такого результату поліська красуня зуміла завдяки наполегливій праці та терпінню, адже відрощувала косу аж 15 років. Хоча, зізнається,
рекорду могло б і не бути…
Привітна посмішка, лагідний погляд зелених очей та пишна зачіска, помережана безліччю шпильок. Саме на це найперше звертаєш увагу при зустрічі з Тетяною.
Тільки на миття волосся Тетяна витрачає близько двох годин, потім ще стільки ж чека є, доки висохне.
— Я з дитинства мала довге волосся, — розповідає. — Та в чотирнадцять років вирішила підрізати коси. Прийшла додому, а рідні налетіли: «Навіщо ти це зробила?!» Мене тоді такий жаль охопив, навіть плакала. Трохи заспокоївшись, сказала: «Боже, якщо ти знову дасиш мені довге волосся, більше ніколи його так коротко не підстрижу».
Відтоді Тетяна піклується про коси. Спочатку вдалося відростити їх до колін, а потім — і до землі. Розповідає, що особливих секретів догляду не має, просто користується лише натуральними засобами.
— Коли помию голову, обов’язково ополіскую травами та змащую масками на натуральній основі. Готую їх сама. Пробувала робити ще й шампуні, але з ними багато мороки. Трави збираю на присадибній ділянці або на луках. Потім висушую і маю запас на всю зиму.
Довге волосся прикрашає дівчину і водночас завдає чимало клопоту. Звичне для більшості людей миття голови перетворюється на справжнє випробування. Тільки на цю процедуру Тетяна витрачає близько двох годин, потім ще стільки ж чекає, доки висохне. Феном категорично не користується, бо він пошкоджує структуру волосся. Із зачісками теж непросто. Тому обирає щось не дуже вигадливе, зазвичай закручує косу в «гульку».
— Частенько трапляється, що ненароком наступаю на розплетене волосся. Це не дуже приємне відчуття. Вночі з ним теж важко, зрання потрібно добряче поморочитись, аби зробити зачіску. Для цього спочатку розплутую волосся, потім розчісую його руками. Голова болить від шпильок, яких на зачіску потрібно немало. Але нічого, я вже звикла.
На запитання, чому раніше про її унікальну косу нічого не було відомо, дівчина відповідає, що соромилась демонструвати волосся.
— Я його постійно заплітаю, — пояснює. — Мама свариться через це. Та мені якось ніяково виставляти косу напоказ, тож роблю це нечасто.
А коли пані Тетяна йде вулицею з розпущеним волоссям, навіть незнайомі люди просять зупинитися, щоб роздивитися цю красу ближче. Разом із мамою Надією Степанівною, яка приєднується до нашої розмови, пригадують, як зовсім недавно дивувала відпочивальників літнього табору та своїх однокласників.
— Вийшла з розплетеним волоссям до річки. В таборі всі почали фотографувати. Не могли повірити в це і однокласники, коли зустрілися через десятиріччя після закінчення школи. Вони були вражені, адже пам’ятали мене з короткою зачіскою.
Доньчин, а загалом і родинний секрет гарного волосся розкриває Надія Степанівна. Жінка стверджує, що це у них генетичне. Довгими косами пишалася бабуся, на яку дуже схожа наша героїня. Та й пані Надія в молодості мала гарне волосся, проте піддалася тогочасній моді — обрізала. А от четверо сестер Тетяни радять їй… вкоротити волосся. Кажуть, буде менше мороки, можна буде ходити з розпущеним, робити різні зачіски. На це вона категорично не погоджується.
— Відрізати легко, а відростити — надзвичайно складно. Поки що маю силу та час за ним доглядати, бо ще незаміжня.
Звичайно, про вільну хвилину Тетяна трішки лукавить, бо вона випадає рідко. Дуже любить вирощувати квіти, пекти різні смаколики, котрими часто радує рідню і друзів, а ще — співати в місцевому молодіжному хорі. У цьому, мабуть, знову ж винні гени. У родині Дрейчанів усі співочі люди.
Щоб виміряти довжину доньчиного волосся, мамі не вистачить і кравецького метра.
