Тарас уже не безхатченко

Євгенія СОМОВА

Тернополянин за місцем народження вже чотири роки живе у Луцьку. Спершу винаймав помешкання, але коли подорожчали комунальні послуги, це йому стало не по кишені. Тож перебрався у халабуду, яку збудував з підручних матеріалів під мостом на вулиці Ківерцівській. Жив там з п’ятьма котами та собаками, доля яких йому нагадувала власну. А в січні цього року працівники жеку, де трудився Тарас, вирішили проявити «турботу» про хлопця, життя якого, вважали, було під загрозою («А раптом загориться халабуда і тоді відповідай за нього»). Тож приїхали руйнувати помешкання, але відстояла громада. Небайдужі люди з Дачного тимчасово прихистили Тараса. Згодом житло запропонував і народний депутат Ігор Гузь

Тарасові виділили кімнату в квартирі відомчого будинку на вулиці Драгоманова. Більше того, допомогли її відремонтувати.

Після того, як історія хлопця-сироти набула всеукраїнського розголосу, увагу на нього звернула міська влада. Тарасові виділили кімнату в квартирі відомчого будинку на вулиці Драгоманова. Більше того, допомогли її відремонтувати. Адже зробити це хлопцеві із зарплатою двірника було не під силу. Занедбаній квартирі старого будинку потрібен був капітальний ремонт, заміна стелі, яка провисла і готова провалитися у будь-яку хвилину.

Тарас два місяці жив у помешканні без газу. Через борги попередніх жильців його відключили. Тепер проблему вирішили. Газовики взяли до уваги виняткову ситуацію і списали заборгованість. Зараз у Тараса вже нормальні житлові умови — у кімнаті зроблено євроремонт, є світло, вода, газ, справна грубка і такі-сякі меблі. Диван, крісла і тумбочку під телевізор подарували добрі люди, а газову плиту — Луцька міська рада. Для повного щастя Тарасові не вистачає лише шафи для одягу. Хлопець тішиться, що нарешті отримав житло, облаштувався в ньому і мріє знайти прихисток для своїх підопічних. З халабуди під мостом забрав і котів. Тож сподівається, що знайдеться добра душа, котра візьме їх у свій дім.