Велика справа Божа — виховати сироту

Їхній рідній Анастасії — десять років, прийомним Анні — вісім, Каріні — шість, Таїсії — три. Проте в цій сім’ї немає поділу – всі доньки рідні.

Тамара УРЯДОВА

Їхні прийомні батьки Олександр та Людмила Мартюшеви стверджують, що не вбачають у цьому нічого особливого: таке рішення прийняли, керуючись духовними переконаннями.
Вони належать до Церкви християн віри євангельської — п’ятидесятників. За словами Олександра Васильовича, є людьми віруючими, читають Біблію, а тому і вчинки свої оцінюють відповідно.

Людмила Матвіївна зауважила, що ще дівчиною, коли мріяла про власну сім’ю, то уявляла її багатодітною. Та й щоразу, переглядаючи фільм або передачу про сиріт, їхні біди, переживала за них, не раз думала, щоб допомогти хоча б одній такій дитині. Коли ж уже вийшла заміж, то лише доню Бог послав. Тож зрештою прийшли до переконання, що їхнє призначення — взяти сиріт у сім’ю. Заяву в органи опіки написали ще у 2012 році, тоді вказали, що хочуть взяти одну або двох діток. Однак їм відмовили, бо подружжя не мало власного житла — винаймали чуже в Любешові. І от фактично заради діток в кінці цього літа придбали будинок у селі Любешівська Воля.

Як розповідають Мартюшеви, коли люди дізнавалися, з якою метою вони переїжджають із райцентру, йшли їм назустріч в справах і купівлі, і ремонту будинку. В цьому подружжя вбачає Божу волю. Їхній рідній Анастасії — десять років, прийомним Анні — вісім, Каріні — шість, Таїсії — три. Проте в цій сім’ї немає поділу – всі доньки рідні.

— Велика справа Божа — виховати сироту, а тим більше — трьох. Ми в цьому переконані і тому закликаємо інших допомогти діткам, котрі потребують батьківської любові, родинного тепла, — каже Олександр Мартюшев.