«Команда не знає, що робити на полі, беззуба, а тренер бігає туди-сюди і верещить…»

Ліга конференцій. 1/8 фіналу. Матч-відповідь. «Шахтар» (Донецьк, Україна) – «Лех» (Познань, Польща) – 1:2 (0:1 – Мікаель Ісхак,13 хв.; 0:2 – Мікаель Ісхак,45+7 хв., з пенальті; 1:2 – Жоау Моутінью, 67 хв., автогол). Перший матч – 3:1. За сумою двох матчів – 4:3.

Стадіон: «Мейскі» (Краків, Польща). Арбітр: Сандер ван дер Ейк (Нідерланди).

«Шахтар»: Різник, Педро Енріке, Марлон Сантос, Грам, Тобіас, Назарина (Ізакі, 62), Невертон (Егіналду, 85), Очеретько, Педріньйо, Аліссон (Феррейра, 80), Еліас (Траоре, 80).

Відеоогляд матчу – тут: https://www.youtube.com/watch?v=U52NdRmXG2o .

– Олександре Олександровичу, пристрасті довкола гри у Кракові вже дещо вляглися, тож максимально тверезо й на свіжу голову її можна аналізувати. Ви очікували, що «Шахтар», який куражився у першому матчі проти «Леха» в Познані та впевнено переграв польську команду (3:1), матиме такі проблеми у поєдинку-відповіді? – таке запитання поставив журналіст BLIK.ua легендарному захиснику «Шахтаря» 1980-х років 67-літньому Олександру Сопку, який відіграв за донецьку команду понад дві сотні матчів, у 1983-му році здобув Кубок СРСР (а з київським «Динамо», до речі, він навіть ставав чемпіоном СРСР 1980-го року).

– До початку другого матчу проти «Леха», зізнаюся, була і в мене певна впевненість в тому, що донецька команда не матиме особливих проблем із польською – легко її пройде в підсумку, бо був хороший гандикап у плюс два голи до стартового свистка, переможе вдруге, але не так сталося, як гадалося…

Взагалі, гра-відповідь проти Леха стала таким собі тестом для Турана на його профпридатність. Як би це не звучало для турка образливо – він його не здав. І що ми побачили? У «Шахтаря» немає свого стилю гри, не прищепив ще й досі Туран, а працює він із донецькою командою з літа. Строк не великий, але й не малий. За цей час вже можна було сформувати Турану свій почерк та новий стиль гри «Шахтаря» під його бачення футболу, але… І це при тому, що купували ж новачків під Турана влітку за його вказівкою, а не так, що його поставили тренувати команду поперед-
ника [Маріно Пушича].

Президент «Шахтаря» [Рінат Ахметов] витратив купу грошей на бразильців, мабуть, таку суму, яка рівна всім трансферам клубів УПЛ за час літнього міжсезоння, а дійсно хорошої гри ми поки не бачимо, певний результат є, але з таким кадровим потенціалом «гірники» мають перемагати суперника рівня «Леха» не напружуючись, а не на жилах.

Гра-відповідь проти «Леха» стала таким собі тестом для Турана на його профпридатність. Як би це не звучало для турка образливо – він його не здав.

Будьмо відверті, в матчі-відповіді «Шахтар» відскочив. Все ж протиснулися до чвертьфіналу Ліги конференцій і все завдяки максимально курйозному автоголу. Не залетіла б ця зрізка від Жоао Моутіньйо в сітку, виймав би третій м’яч із воріт Дмитро Різник. Третій гол «Леха» назрівав і саме автогол вибив поляків трохи з колії.

– Виграє команда – програє тренер. Ніхто не скасовував цю таку собі футбольну аксіому, але ж у грі з «Лехом» гравці «Шахтаря» своїми діями на полі, м’яко кажучи, не вражали, а Туран вийти на газон і допомогти підопічним не міг, лише верещав люто за межами.

– Туран кричав, але… От чого він галасує? Емоції, але на мою думку, так себе тренер поводить тільки тоді, коли він недопрацьовує як слід до матчів. І криками Туран намагається надолужувати прогалини в тренувальному процесі. Команда не знає, що робити на полі, беззуба, а тренер бігає туди-сюди, підказки роздає… Таким чином він сам показує, що не може налаштувати команду до гри, підготувати її як слід.

Взагалі, знаєте, у мене вчора було дежавю. Здалося, що грає «Шахтар» часів Луїша Каштру – команда просто вовтузилася з м’ячем, не боролася, не створювала реальних моментів у атаці, в захисті грала ненадійно. Таке враження, що Туран дав завдання на гру своїм гравцям просто тримати м’яч. Ні прострілів, ні гострих флангових передач, ніхто з гравців «Шахтаря» навіть не намагався вриватися в штрафний майданчик суперника, не кажучи вже про боротьбу в ньому.

Не навчив Туран за понад пів року гравців сучасному футболу – де пресинг, де тиск, де жорсткість, у хорошому розумінні цього слова? А впевненість де? Чому гравці «Шахтаря» бояться боротися? Не розумію…

Якщо ми говоримо про дуель тренерів, а не «Шахтаря» та «Леха», то у другому матчі Нільс Фредріксен повністю переграв Арду Турана в тактичному плані! Вихід «Шахтаря» до 1/4 фіналу Ліги конференцій – випадковість, ледве пролізли. Тест на профпридатність Туран завалив, не здав. Така моя думка.

– Попереду на «Шахтар» чекає протистояння з нідерландським АЗ «Алкмар» 9 і 16 квітня в 1/4 фіналу Ліги конференцій. Як оціните шанси «гірників» на півфінал?

– З такою грою, як проти «Леха» в другому матчі, шанси «Шахтаря» на півфінал Ліги конференцій майже нульові.

Пресинг, інтенсивність, чітка гра в єдиноборствах, на стандартах – козирі АЗ, а таку гру футболісти «Шахтаря» дуже не люблять, коли проти них саме так діють – пливуть із перших хвилин.

На сьогодні не бачу жодних передумов для того, щоб «Шахтар» переміг АЗ «Алкмар» і пробився до 1/2 фіналу Ліги конференцій. На жаль...

На Чемпіонаті світу-2026 з легкої атлетики у приміщенні, що пройшов у польському Торуні, Україна посіла 4-те загальнокомандне місце, що є найкращим нашим результатом за 20 років. У доробку «синьо-жовтих» три медалі: дві золоті і одна срібна, які здобули у стрибках у висоту.

У жіночому секторі 24-річна Ярослава Магучіх стала чемпіонкою світу із результатом 201 см, а 28-літня Юлія Левченко виборола «срібло» (199 см).

Водночас 24-річний Олег Дорощук із результатом 230 см здобув історичне «золото» – це була перша медаль українців за 12 років у чоловічому секторі.

 Віктор ГЛУХЕНЬКИЙ, BLIK.ua.

Зараз також читають: Україна ганебно програє Швеції – і пролітає повз Чемпіонат світу-2026.