Назар Далецький у рідному селі на фоні розкопаної могили, де три роки значилося його ім’я.
Позивний «Воскреслий»: після полону боєць подивився відео свого… похорону
«На папері» 46-річного Назара Далецького з Львівщини досі не існує
«Вітаю, ви воскресли з мертвих»
«Не кожен має можливість побачити власний похорон і дізнатися, хто найбільше плакав за тобою», – каже Назар, стоячи над розкопаною могилою, де три роки значилося його ім’я.
У перший день після майже чотирьох років російського полону він пройшовся невеликим цвинтарем свого села Великий Дорошів. Шість прапорів на камені – на честь солдатів, загиблих на війні. Сьомий прапор, що позначав могилу Назара, було знято, а останки невідомого солдата ексгумовано.
Назара Далецького через помилку ДНК-тесту вважали загиблим, поки він був у полоні. Про цей випадок написали всі українські ЗМІ і багато світових, зокрема, нещодавно в Україну приїжджав кореспондент «Нью-Йорк таймс»…
У розмові з американськими журналістами Назар пригадав, як під час повернення з полону в автобусі співробітник спецслужб України по черзі зачитував прізвища звільнених, відмічаючи їх. Однак Назарове не прозвучало.
Офіцер попросив його вийти з автобуса і уважно подивився на Далецького, а потім – на його фотографію у своєму телефоні.
Назара Далецького через помилку ДНК-тесту вважали загиблим, поки він був у полоні.
«Він знову подивився на мене і сказав: «Вітаю, ви воскресли з мертвих», – процитував його слова Далецький. Почувши про власне поховання, чоловік повернувся на своє місце білий, як сніг.
За словами Далецького, у російській неволі його регулярно били, він схуд на 15 кілограмів. В Україні чоловіка одразу ж відправили підлікуватися до військового госпіталю. Там йому дали позивний «Воскреслий».
Тест ДНК: «Може, ваша донька не ваша?»
Наталія Далецька, матір військового, зізнається, що у неї були сумніви стосовно проведеної ДНК-експертизи, яка визнала її сина загиблим. Адже у травні 2022 року їй повідомили, що він перебуває в полоні.
Через рік співробітник поліції з Харкова зателефонував і повідомив, що генетичний тест знайдених останків на 99 відсотків збігається з її власною ДНК. Мати не могла зрозуміти, як тіло опинилося на українській землі, якщо її син був у російському полоні. Харківська чиновниця попередила, що якщо вона не визнає результати, останки будуть поховані як невпізнане тіло.
Пані Далецька сказала, що вірить у ДНК. «Я часто дивлюся розслідувальні серіали по телевізору», – сказала вона. Однак сумніви не полишали її.
Тест ДНК не виявив збігу з дочкою Назара Далецького. «Поліцейський сказав, що, можливо, вона не моя, – сказав Назар. – Не можу забути і хочу піти і вдарити його в обличчя», – додав він.
Коли пані Далецька пішла забирати тіло, яке, як їй сказали, належить її синові, вона попросила показати їй щось із того, що від нього залишилося. Їй сказали, що там нічого немає, крім обвуглених останків та попелу. На його похороні люди запитували: «Ви впевнені, що це він?». Вона намагалася відкинути будь-які сумніви. «Якби я так думала, я б збожеволіла», – сказала жінка.
Пані Далецька дізналася минулої осені, що її син може бути живий, коли двоє солдатів повернулися з полону та сказали, що бачили Назара Далецького у в’язниці.
«Ніхто не знав, що робити», – додала її племінниця. Тож родина чекала.
Коли Назар нарешті повернувся додому в неділю, десятки людей заповнили площу біля сільської ради, співаючи пісні, поки діти бігали навколо з українськими прапорами. Назар мав щасливий і спантеличений вигляд. Коли люди шикувалися в чергу, щоб обійняти його, вони питали, чи пам’ятає він їх. «Та припиніть, мене не було лише чотири роки», – сказав він, і натовп засміявся.
Після цього Далецький взяв матір під руку, і разом зі своєю великою родиною – племінниками, двоюрідними братами, тітками та дядьками – пішли додому.
Стіл накрили у кімнаті, де колись стояла труна з нібито його тілом, а діти бігали по хаті.
«Гей, бабусю, у Назара тепер два життя!» – кричав його 9-річний двоюрідний брат.
«Тепер ми святкуватимемо його день народження 5 лютого», – сказала мати Героя, маючи на увазі день, коли син вперше зателефонував їй після тривалого полону.
Дмитро ГУЛІЙЧУК, tsn.ua.
Зараз також читають: «Бачила фільм «Рембо»? Отакий Андрій – виходить із кулеметом і стріляє по ворогу».