На іконці із Франції – Божа Матір з Ісусом у вишиванках
Образ Богородиці зобразила сестра-монахиня із Люрда, де в 1858 році кілька разів з’являлася Пресвята Діва Марія і зараз б’є чудодійне джерело
Галина КАЖАН, заслужена артистка України
Часом нам видається, що випадковостей немає, а все у світі — закономірність. Кілька років тому моя подруга Вероніка Перевєрзєва прислала на Різдво іконку (на фото), на якій Богородиця вбрана в український стрій, Ісус — також у вишиванці, поруч — дідух, обвитий жовто-синьою стрічкою, над ними Вифлеємська зірка. І підписала: «Яка ніжність у цієї іконки, правда?» Всі різдвяні празники вона простояла біля ікон, згодом я вправила її в рамку і вирішила освятити, проте священик відмовився виконати ритуал, мотивуючи це неканонічністю образу.
Мене ніби струмом ударило. Господи! Це ж віншування від Василя Прийми, автора повстанської пісні «Гей там, на півночі Волині», який юнаком пішов у загони УПА.
Стало прикро, але з’явилося нестерпне бажання вишити образ на полотні. На звороті іконки французькою мовою надруковано святкові віншування. І від кого ж? Мене ніби струмом ударило. Господи! Це ж від Василя Прийми, автора повстанської пісні «Гей там, на півночі Волині», який юнаком пішов у загони УПА. Смерть не раз дивилась йому у вічі, але, на відміну від свого друга, командира УПА «Північ» Василя Івахіва, який загинув у 1943 році й похований десь у цуманських лісах, залишився живим і під враженням втрати побратима написав гімн повстанців.
Після війни доля закинула Василя Прийму за кордон, де він закінчив духовну семінарію, в Голландії та Римі вивчав богословські науки. У 1950-му був рукопокладений у сан священика. Свою душпастирську працю розпочав у Люрді (Лурді), що на південному заході Франції, де на вулиці, яка нині носить ім'я України, збудував у візантійському стилі храм Пресвятої Діви Марії. Образ Богородиці написаний монахинею — сестрою Василією Чикало.
Важко перерахувати доброчинні справи української громади на теренах Франції. Назву лишень пам'ятник Кобзареві у Тулузі та каплицю «Вівтар України» в кафедральному костелі «Розер».
Нині в Люрд (Лурд, Lourdes), де в 1858 році являлася Божа Матір, приїздять паломники з усього світу. Він також став центром національного та релігійного життя українців-емігрантів.
Хоча мої статки жалюгідні, все ж я живу мрією пройтися вулицею Українською, що серед Піренейських гір, і вклонитися святим місцям та Пресвятій Діві Марії, що на цій іконі. А поки що за допомогою комп'ютерної програми створила схему цього образа і поволі з молитвою вишиваю її копію. Мрії, коли дуже хочеш і віриш, колись та збуваються. Благослови, Боже, мене, мою родину і всю Україну!
Довідка «Волині-нової»:
Історія Люрду бере початок із 1858 року, коли юна Бернадетта Субіру, що походила з убогої сім’ї мірошника та пралі, збираючи з двома дівчатками хмиз, випадково опинилася перед гротом у скелі Массаб’єль.
Саме тут, у невеликій печері, вона побачила світлу Панну, вбрану в білий одяг та блакитний пояс, яка протягом кількох місяців з’являлася їй на цьому місці 18 разів. Кожне слово з вуст Панни, в якій упізнали Пресвяту Богородицю, Бернадетта передала людям.
Через деякий час у гроті з’явилося чудодійне джерело. Вода зцілювала сліпих, калік, паралізованих, онкохворих, неплідних. За майже 150 років існування джерела число таких зцілень сягнуло вже близько 7000.
