На Ковельщині відкрили меморіальну дошку Андронику Лазарчуку
Меморіальну дошку пам'яті видатного українського художника та педагога відкрили на його батьківщині - в селі Уховецьк на фасаді Свято-Троїцької церкви, яку нині відроджують

Автор меморіальної дошки - рівненський скульптор Леонід Гринбокий, повідомляє Телевізійний центр Ковель.
Священики Ковельського районного деканату Волинської єпархії УПЦ КП відслужили панахиду за упокій душі Андроника Лазарчука. Про життя та творчість видатного художника, педагога та культурного діяча говорили учасники літературно-мистецької години у місцевій школі. Вже багато років у ній діє історичний музей, де чільне місце відводиться Андронику Лазарчуку.
Уже багато років земляки художника мріють і про окремий музей Андроника Лазарчука, аби споглядати його картини, які нині зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею, не вряди-годи, а повсякдень.
“Долучалися школярі, вчителі. Можна сказати — все це створене власними силами. Копії документів, де можна дізнатися про його життя і творчість. І звичайно, репродукції картин, адже вони виконані майже як оригінали..”, - говорить завідувач історичного музею ЗОШ с.Уховецьк Тетяна Савицька.
В Уховецьку та в сусідніх селах проживає чимало родичів Андроника Лазарчука по лінії його старшого брата — Степана. Праправнучата племінниця художника Мирослава Чирук, яка й сама творить чудові картини-вишивки, серйозно досліджує багатий родовід Лазарчуків.
“Ми почали досліджувати з однією ученицею з 11 класу — також вона з моєї родини. Почали питати людей. Багато нам допомагала Ольга Халченкова-Боброва, вона також паралельно вела свій пошук. Багато людей знають, що вони з роду Лазарчуків і вони нам допомагали: дати називали, фотографії передавали. Це робота всього роду — не моя... Я швидше — упорядник”, - розповідає вчителька ЗОШ с.Уховецьк Мирослава Чирук.
Уже багато років земляки художника мріють і про окремий музей Андроника Лазарчука, аби споглядати його картини, які нині зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею, не вряди-годи, а повсякдень.