Невже та сама дорога враз стала довшою?
Написати в редакцію мене спонукала публікація Ярослави Тимощук «Панове, повчіться у сябрів: не має пасажир квитка — удвічі більший штраф платить... водій» за 27 грудня 2016 року, бо сама пережила щось схоже. Тільки у нас
Галина КАЖАН, ветеран праці із 40-річним стажем
Ця оказія трапилася зі мною перед самісіньким новоріччям. 29 грудня вранці їхала у справах в Затурці Локачинського району. Зазвичай сідаю на Володимирській на будь-яку з маршруток, які курсують через це славне історичне поселення. Плачу 20 гривень, одержую 2 гривні решти. Повертаюсь після 15-ї години, стою на зупинці, що навпроти пам'ятника В'ячеславу Липинському. Їде стара «тарадайка» Нововолинськ—Рівне (69-11), піднімаю руку — зупиняється. Заходжу, повторюю свій ритуал, але... замість решти чую: «Що ви мені тицяєте? Платіть як положено!» Не розумію, «що положено»? Водій нервово тикає папір, на якому великими цифрами значиться, що від Затурець до Луцька — 25 гривень.
Прошу мені показати офіційний документ з круглою печаткою, який дає право вимагати з мене таку суму.
Приїхали! Це що — дорога за один день стала довшою чи їхати будемо через Московію? Та й ціна на пальне наразі стабільна. Починаю пояснювати, що тарифи з пальця, як кому вигідно, не висмоктуються. Прошу мені показати офіційний документ з круглою печаткою, який дає право вимагати з мене таку суму. Дістає такий же папірець, але вартість зазначена нижча — вже 21 грн 44 коп. Ні дати, ні мотивації, лише печатка «підприємець Сергеєв». Так це у Сергеєва зріс апетит! Тоді прошу видати мені проїзний документ, себто квиток. Уже вимагаю. Зрозуміла, що водій навіть не тямить, що від нього хочу. А хочу я лишень порядку. Та хоча б такого, як ви, Ярославо Євгенівно, бачили в Білорусі. Хочу знати: куди і хто забирає мою злиденну пенсію? А жити стає важче, бо звертатись можу лишень до Всевишнього: «Господи! Скільки ж Ти тих сергеєвих над нами поставив?»
