Як польська преса за три тижні навчилася слова «український»

Сергій НАУМУК

Рівно 81 рік тому, 13 січня 1936 року, завершився Варшавський процес, під час якого судили 12 членів ОУН, було залучено 144 свідки, матеріали справи становили 25 томів по 400 сторінок.

Цей процес, що тривав із 18 листопада 1935 року по 13 січня 1936-го — один із найбільших судів проти Організації українських націоналістів. На лаві підсудних були 12 членів ОУН, зокрема Степан Бандера, Богдан Підгайний, Микола Лебедь, Ярослав Карпинець, Микола Климишин, Дарія Гнатківська, Ярослав Рак, Яків Чорній, Катерина Зарицька, Іван Малюца, Роман Мигаль і Євген Качмарський. Їх звинувачували у приналежності до ОУН, підготовці замаху і вбивстві міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького 15 червня 1934 року. Наймолодшому підсудному був 21 рік, найстаршому — 31.

Три четвертини польської преси, що протягом сімнадцяти років не хотіли знати слова «український», протягом цих трьох тижнів навчилися цього слова і вже його не забудуть.

Польща намагалася показати себе перед західним світом демократичною та правовою державою, дозволяла публікувати у пресі тексти виступів підсудних і матеріали процесу. Влада передчувала тріумф розгрому ОУН і припускала, що промови членів організації, які співпрацювали зі слідством, знищать авторитет націоналістів в українському суспільстві. Проте сталося навпаки. Іноземна та місцева (польська й українська) преса подавала висловлювання обвинувачених, які зуміли схилити на свій бік ще більше людей і перетворити поразку на перемогу.
Унаслідок проведення Варшавського процесу дещо змінилася думка польського суспільства та преси. Поляки почали об’єктивніше ставитися до українців і їхньої діяльності. Так, у «Літературних відомостях» було вміщено статтю Ксаверія Прушинського, у якій зазначалося: «Ті люди вбили, бажаючи служити справі свого народу. Ми не думаємо, що таким способом вони їй добре служили. Успішно служать вони їй щойно тепер: три четвертини польської преси, що протягом сімнадцяти років не хотіли знати слова «український», протягом цих трьох тижнів навчилися цього слова і вже його не забудуть».
Трьох оунівців засудили до смертної кари, яку замінили довічним ув’язненням, двох — до довічного ув’язнення, решта отримала від 7 до 15 років тюрми. День оголошення вироку —
13 січня 1936–го — українська громадськість оголосила днем національної скорботи.

Більше про те, яким був цей день в історії, дізнавайтесь у рубриці «Доброго дня вам, люди!»