Доля архітектора і мистецтвознавця Олекси Повстенка нагадує життєвий шлях його друзів — служив у Петлюри, будував для Сталіна...
В 1941 році Повстенко залишився в окупованому німцями Києві, а через 20 років став архітектором-проектантом архітектурного відділу Вашингтонського Капітолію, себто Конгресу США.
Доля архітектора і мистецтвознавця Олекси Повстенка нагадує життєвий шлях його друзів — служив у Петлюри, будував для Сталіна... В 1941 році Повстенко залишився в окупованому німцями Києві, а через 20 років став архітектором-проектантом архітектурного відділу Вашингтонського Капітолію, себто Конгресу США. Народився він 25 лютого 1902 року в селянській сім’ї, яка проживала в селі Хащовий (нині Гайсинський район Вінницької області). Університети Повстенка почалися в роки української революції. Майбутній архітектор був козаком першого українського збройного формування легендарного Богдановського полку. Тут Повстенко прослужив до кінця осені 1919-ого. У 1927 році колишній богдановець закінчив Волинський індустріальний політехнікум в Житомирі і відправився підкорювати Харків — тодішню столицю радянської України. Якраз у цьому місті Повстенко завершив навчання в аспірантурі науково-дослідного інституту промислового будівництва. Протягом п’яти років — до 1934-ого — викладав у Харківському будівельному технікумі. Якраз до того часу належать перші реалізовані проекти архітектора-початківця. Після того, як Київ став столицею України, туди переїхала більша частина українських зодчих. Олексі запропонували посаду архітектора в наркоматі освіти. В 1937 році був призначений керівником відділу при республіканському правлінні Спілки архітектури України, а в 1941-ому — став директором Софіївського архітектурно-історичного музею. Посідаючи високі посади, Повстенко не сидів без замовлення. Перед війною за його проектами були побудовані школи, бібліотеки, клуби в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Херсоні, Криворізький і Черкаський педінститути, НДІ педагогіки — в Харкові, будова для управління Південної залізниці, Харківська обсерваторія — всього не перерахувати. Він бере участь у виставках у Києві, Харкові, Одесі, Львові, а також публікує ряд наукових праць, які уже через декілька років будуть захоронені в спецархівах... У 1941 році, коли Червона Армія покинула Київ, і до приходу німців залишались години, на територію Софіївського собору в’їхала вантажівка. Енкаведисти хотіли замінувати його. Повстенко — директор музею — постарався все зробити, щоб чекісти не замінували Софію. Зберегти історичну пам’ятку в плани німецьких завойовників також не входило, і незабаром директор попав у концтабір. Після визволення, аж у 1945 році, Олекса Повстенко потрапив в американську зону окупації і уже в 1949 році виїхав до США, де йому судилося реалізувати себе. Незабаром Олекса отримує посаду архітектора-проектувальника в канцелярії будівництва Капітолію — Конгресу США, потім архітектурного відділу Конгресу. Йому довелось працювати не тільки там, але і розробляти проекти на замовлення бібліотеки Конгресу США, Верховного суду, сенату і ботанічного саду... Не забув зодчий і про Україну. В 1954 році він публікує працю “Собор святої Софії в Києві”, де вміщує 336 ілюстрацій. Незважаючи на свою зайнятість, архітектор всіляко допомагає своїм землякам. У свою чергу користується великою повагою української діаспори — не випадково Олекса Іванович був обраний дійсним членом Української вільної академії наук, а також Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Видатний український архітектор, історик, мистецтвознавець помер 15 січня 1973 року. А на батьківщині його ім’я не відоме майже нікому, крім істориків і мистецтвознавців. Марія КРИНИЦЬКА. м. Луцьк.
