ТІ, ЩО РОСЛИ ПІД ГУРКІТ КАНОНАДИ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.40 € 32.19

ТІ, ЩО РОСЛИ ПІД ГУРКІТ КАНОНАДИ

“Захист дітей війни” захищає людей з обпаленим дитинством...

“Захист дітей війни” захищає людей з обпаленим дитинством
— Трохи більше року тому, 27 червня 2003-ого, за моєю ініціативою, після надрукування моєї ж замітки у “Волині” “Діти війни вимагають захисту” ми вперше зібралися на свою конференцію,— згадує Ростислав Чап’юк. — Виявляється, потрібно було лише поштовх, щоб забриніла ця болюча струна в багатьох моїх ровесників, тих, хто трохи старший і хто молодший, але чиє дитинство обпалила гірким полум’ям та страшна війна, або хто й вчився ходити під гуркіт канонади.
На тій установчій конференції й створили організацію “Діти війни”. Обрали правління, а головою одностайно — Ростислава Степановича. За обласною виросли Луцька міська, районні, міські в інших містах, навіть окремі в селах. Коли ж інформація про таку організацію з’явилася у “Сільських вістях”, це стало своєрідним стимулом для розповсюдження руху по цілій Україні. Постало питання про створення всеукраїнської організації. Було, як згадує Ростислав Степанович, багато емоцій, ще більше зневіри, чи вийде щось із цієї справи.
Та вкотре Ростислав Чап’юк довів, що коли береться стукати в різні, в тому числі й чиновницькі, двері, то йому таки відчиняють. І ось у Житомирі зібралися представники з різних областей, де й організації дітей війни називаються по-різному. Обрали координаційну раду, куди від Волині ввійшов саме Чап’юк. Вирішили, що віднині всеукраїнська організація називатиметься “Захист дітей війни”. До організації входять люди 1927—1945 років народження. Але організація бере під свій захист і дітей інших воєн, тієї ж афганської, і дітей українських військовослужбовців, котрі загинули в Іраку. Очолив організацію народний депутат України Олександр Баранівський, його заступником став ще один народний депутат — Віталій Шибко.
— Яка ж перспектива “Захисту дітей війни”? — питаю голову її волинської організації.
— У грудні минулого року Верховна Рада України прийняла постанову, якою доручила профільним комітетам підготувати законопроект, який би передбачав законодавчий, соціальний захист ветеранів, котрі йдуть за категорією дітей війни. Однак профільний комітет до цих пір нічого не зробив. Зате народні депутати Баранівський і Рудьковський підготували самостійно законопроект “Про соціальний захист дітей війни”. Наша організація звернулася до Голови Верховної Ради з проханням прискорити цю справу. Ми обов’язково доб’ємося статусу учасників війни для дітей, обпалених нею.
Після конференції ми вже провели свої і мітинги, і збори. На них вирішили — виключити з наших дій будь-яку політику, хоч запрошуємо до себе людей різних поглядів. Двері у нас відчинені всім. Але тільки для тих, хто хоче справді дбати про “дітей війни”. Ці люди звикли до важкої роботи з дитинства, за рахунок їхньої праці виросли нинішні мільйонери і мільярдери. То чому такі люди не мають права на гарантії їхнього нормального соціального життя?
— Йдеться ще й про пільги для “дітей війни”?
— Ні, про пільги не йдеться. Якщо буде така зарплата, щоб можна було заплатити за ліки, за комунальні послуги, за транспорт, то нащо нам якісь пільги? Але коли людина не знає, на що розкласти нещасні 150 гривень пенсії — бути голодному, але лікуватися, чи наїстися, то що робити таким людям? Тільки боротися хоч за якусь увагу до себе. Це й намагатиметься робити організація “Захист дітей війни”. Боротимемося і за повернення наших вкладів. А тих, хто є справді “дітьми війни”, ласкаво просимо до нашої нової ветеранської організації.
Володимир ЛИС.