П’яна мати задушила дитину, коли силоміць лила їй в рот корвалол...
ВСЕ ПОЧАЛОСЯ ІЗ ЗВИЧАЙНОЇ КОЗИ... Подружжя Анатолій та Ганна Букартюки в середу вирішили зарізати козу. Хоч був звичайний день, але захотілося посмакувати свіженьким м’ясцем. Проживали вони у селі Рокині Луцького району в багатоквартирному одноповерховому будинку. Вранці Анатолій взяв ножа, вивів з хліва тварину, покликав найближчого сусіда Людвига на допомогу. Вдвох без особливих труднощів позбавили козу життя. Через якусь годину в ночвах уже лежала купа м’яса. — Ганно, підсмаж нам щось швиденько,— наказав господар й поставив на стіл пляшку самогонки. Дружина й сама любила випити, тому й кинулася похапцем виконувати вказівку чоловіка. З кухні вдарив у ніздрі приємний запах, а незабаром на столі з’явилася й підсмажена свіжина. Господар налив чарки. Руки в нього, певне, тремтіли від задоволення, що дочекався щасливої миті. Всі дружно перехилили й взялися за закуску. Коли пляшка спорожніла, хтось приніс ще одну. Доки Анатолій та Ганна з гістьми пили, діти — дев’ятирічна Надійка, шестирічний Сергій та найменший Руслан, якому виповнився рік і вісім місяців — гралися в іншій кімнаті. Ніхто на них не звертав уваги, бо дорослим було не до дітей, доки стояли пляшки на столі. Братики та сестричка й не вимагали до себе уваги, мабуть, уже звикли самі для себе шукати забав. Під обід приїхала мати Анатолія. Син пригостив її чаркою, вділив шмат кози й вона поїхала додому в сусіднє село. Щойно відправили одного гостя, як з’явився інший. До Букартюків завітав ще й кум Євген, певне, почув, що смаженим пахне. Знову продовжували чаркувати. Невідомо, чи Анатолій всім сповістив, що зарізав козу, але коли гостей вже не чекали, приїхала маршрутним таксі з села Боголюби ще й Софія — мати Ганни. Для внуків та внучки привезла різних солодощів. Не забула й про дорослих. Їм вручила пляшку спирту. Сама вже була напідпитку, тому за стіл одразу не сіла, а пішла в кімнату до дітей. Поговорила з ними, погралася та й задрімала на дивані. Набігавшись, біля неї примостилися й діти. Софію розбудила Ганна. — Мамо, ходімо вечеряти,— запросила. Пенсіонерка зиркнула у вікно й здивувалася, що надворі зовсім темно, запитала: — А діти сплять? — Вони вже виспалися та й повставали раніш за вас,— пояснила Ганна. Софія забрала найменшого Руслана й повела до столу. Посадила його на коліна й почала годувати супом. Хлопчик їв охоче, не вередував. — А тепер біжи в свою кімнату й пограйся,— наказала бабуся. — Я тут трішки посиджу й прийду до тебе. Хлопчик слухняно побрів в іншу кімнату. Якийсь час там чувся дитячий сміх. Брати і сестра розважали один одного, перекидались іграшками, про щось говорили поміж собою. Потім настала тиша. Діти поснули, зморені важким днем, який їм влаштували батьки... Ганна розвела водою пляшку спирту, яку привезла з Боголюбів мати, й усі знову почали чаркувати. Першим не витримав й побрів додому Людвиг, за ним — Євген. Всі вже були досить п’яні, адже пили спиртне від ранку до ночі. Як згодом призналася Ганна, тільки за вечір було випито дві літри горілки. А скільки протягом дня, ніхто й не рахував. Бабуся Софія також не витримала й пішла спати в кімнату до дітей. Тільки подружжя ще деякий час тарабанило посудом, намагалося прибрати на столі. Часом посуд падав на підлогу, бо руки в жінки тряслися від перепою та й туман уже стояв перед очима. — Закінчуй свою музику, будемо й ми вкладатися,— нагадав чоловік. — Уже давно північ... ЧОМУ ПРОСНУЛОСЬ НЕМОВЛЯ?.. Лягти у ліжко Анатолій та Ганна не встигли, бо несподівано прокинувся Руслан. Спочатку заворушився, а потім почав скиглити. Проснулася й бабуся Софія, гукнула до дочки: — Ганно, йди до дитини, бо плаче. — Чую... Мати підійшла до Руслана, взяла його на руки, почала гойдати. Дитина не заспокоювалась. — Може, йому щось болить?— висловив здогад чоловік. — Нічого йому не болить, просто капризує,– вирішила Ганна. — Увесь день та вечір грався, ні на що не скаржився. Не може ж якась хвороба раптово причепитись. Проте Руслан продовжував плакати. Можливо, дитині приснився страшний сон й вона, прокинувшись, не могла заспокоїтися. Міг дратувати й самогонний сморід, котрий уже довгий час стояв у хаті від безперервної пиятики. А чи була ще якась причина. Мати в це не вникала. — Треба дати Руслану заспокійливих ліків,— вирішила Ганна. — Яких?— запитав чоловік. — Хоча б корвалол. — А він у тебе є? — Попрошу в сусідів,— коротко кинула й зникла з кімнати. Ліки Ганна принесла через кілька хвилин. Налила їх з флакончика у чайну ложечку. Син пити ліки не хотів, міцно стулив губи. Мати влити корвалол не змогла. Сердито вхопила дитину лівою рукою за шию, притисла тільце до себе. Малюк продовжував пручатися. Тримаючи за шию, правою рукою затулила йому носа. Щоб дихнути, хлопчик мусив відкрити рота. Мати влила туди ложку корвалолу. Потримала так Руслана ще якусь хвилину й положила на диван, вирішила, що той ліки проковтнув. Руслану після корвалолу стало зовсім погано, губи почали синіти, обличчя зблідло, він замовк й уже навіть не ворушився. — Руслан, здається, не дихає!— вигукнула п’яним голосом мати. — Анатолію, біжи до сусідів, потелефонуй у “швидку допомогу”... Коли лікарі приїхали до Букартюків, Руслан був уже неживий. Спробували робити штучне дихання, але це нічого не дало. Вони оглянули дитину, проте ніяких травм не виявили, поцікавились, чи мати давала якісь ліки, коли син почав плакати. — Влила у рот силоміць ложку корвалолу, але після цього йому одразу погіршало і він помер хвилин через п’ять,— пояснила Ганна. Лікарі викликали працівників міліції, а потім відвезли дитину в морг, щоб встановити причину смерті. Причина смерті виявилась цілком несподіваною — п’яна мати задушила дитину, коли силоміць лила їй в рот корвалол. Тримаючи однією рукою малюка, вона так стисла йому шию, що той задихнувся. Проти двадцятисемирічної Ганни Букартюк прокуратура порушила кримінальну справу за ненавмисне вбивство, й незабаром вона опинилася на лаві підсудних. Луцький міськрайонний суд позбавив її волі на три роки й чотири місяці. В апеляційній скарзі до обласного суду Букартюк написала, що їй обрано надто суворе покарання й просила не позбавляти волі. Виявляється, жінка-мати так і не усвідомила, який страшний злочин вчинила, перебуваючи у нетверезому стані... Алкоголь і материнство несумісні. Адже були навіть випадки, коли мати-п’яничка, годуючи новонароджене немовля, сама засинала в ліжку й власними грудьми перекривала дитині дихання. Можна навести й чимало інших трагічних випадків. У сім’ї Букартюків постійно пиячили. Ніхто доглядом та вихованням дітей не займався. У квартирі завжди було брудно. На підлозі в усіх кімнатах постійно валялись вчасно непомиті каструлі, миски, банки, ложки, якесь шмаття. Навіть постіль після сну ніколи не застелялась. Матері не було часу, бо тягнуло до горілки. У характеристиці з місця проживання стверджується: Ганна Букартюк мало уваги приділяла дітям, схильна до зловживання алкоголем. Це ж стверджує й медичний діагноз: побутове пияцтво. Коли батько пиячить — біда. Якщо ж мати тягнеться до чарки — трагедія. І тоді найбільше страждань припадає на долю малих дітей... Леонід МІЛІЩУК, Володимир КАЛИТЕНКО.
