Пляшок назбирав — і паркан змурував
Сергій Лідіч із села Морочне Зарічненського району Рівненщини
Не перестаю дивуватися кмітливості та винахідливості наших майстровитих співвітчизників, які навчилися використовувати різноманітні підручні матеріали для оздоблення своєї садиби та домашнього інтер’єру. Виходить, як у поезії Максима Рильського, — «красиве і корисне». Нещодавно ми розповідали про майстриню із села Люхча Сарненського району Ганну Дебелу, яка зі старих газет виготовляє дивовижні речі. А житель Морочного Сергій Лідіч із порожніх пляшок біля свого будинку збудував… паркан довжиною 25 метрів і заввишки 1,8 метра
Кость ГАРБАРЧУК
Коли я побачив цю чималу дивовижну конструкцію, то відразу поцікавився у господаря:
— Вам, напевно, все село зносило тару? Це ж скільки треба випити, щоб назбирати не одну машину пляшок на таку височенну та здоровенну огорожу?
А в планах хотілося б альтанку у дворі змурувати з різнокольорових пляшок, яка буде світитися на сонці.
На це Сергій Лідіч лише посміхнувся:
— Для цього в першу чергу потрібна здорова печінка. Кожен чоловік у житті має вибір: або жити, або пити. Я спиртного майже не вживаю, дуже рідко. А пляшок назбирав у лісових посадках. Раніше їх повно валялося, як непотріб, а це ж дармовий будівельний матеріал. Пам’ятаєте, був такий період, коли не приймали скляну тару. Ото люди й викидали, а я збирав. Якось привіз додому цілий причіп.
Як розповідає 47-річний сільський майстер, який раніше був лісником, а зараз підпрацьовує на сезонних заробітках, спочатку з’явилася ідея. Захотілося змурувати біля хати щось оригінальне та неповторне. Поки не розпочинав, то здавалося, що все дуже просто. Бери тару й клади розчин. Але тут є свої особливості та тонкощі. Як показала практика, цементний розчин не пристає до гладенького скла. Тому треба додавати багато вапна, яке при висиханні добре склеює всю пивно-горілчану конструкцію. Тож тепер цей паркан і танком не розвалиш.
Нижній ряд викладено із горілчаних пляшок, які мають прямокутну форму — їхнє денце як цеглина. А вже зверху — пивні. Проте при споживанні Сергій Лідіч не радить горілку «полірувати» пивом.
— Коли закладав фундамент і мурував, то мої односельчани лише приглядалися, але ніяк не коментували, — пригадує пан Сергій. — Вигнав десь із півметра, тоді сусід сказав: «Я думав, що ти робиш якусь дурницю, а тепер визнаю: буде красиво. Такого немає в усій окрузі».
Тара викладалася не безладно, а за кольоровою гамою — коричневі, зелені та прозорі — у вигляді ромбів. За словами Сергія Лідіча, вже років п’ять він мурує свій скляний паркан. Головна проблема — сировина. Особливо непросто зараз із пивними пляшками. Адже немає єдиного стандарту. Кожен виробник придумує щось своє.
— Усе не маю часу завершити свою конструкцію, — бідкається пан Сергій, — Ще планую при вході зробити арку з візерунками, тоді композиція буде готова. А в планах хотілося б альтанку у дворі змурувати з різнокольорових пляшок, яка буде світитися на сонці.
